Коротко

• Офіційна валюта Єгипту — єгипетський фунт, код ISO — EGP, не євро і не долар.
• 1 фунт = 100 піастрів. У побуті піастри майже зникли, у ходу купюри від 5 до 200 фунтів.
• Орієнтовний курс на серпень: близько 50–51 фунта за 1 долар США, близько 58 фунтів за 1 євро, близько 0,88 грн за 1 фунт за курсом НБУ.
• Готівка все ще головне: картки беруть у готелях і великих магазинах, на базарі й у таксі — ні.
• Найвигідніше міняти долари або євро в міських обмінниках, а не в аеропорту й не в готелі.
• З України фунт майже не купити. Везуть долари в ідеальному стані плюс картку з конвертацією без грабежу.

Так, це не «арабський дирхам» і не «єгипетська ліра», як іноді пишуть у чатах перед вильотом у Шарм-ель-Шейх. Валюта Єгипту — єгипетський фунт. Його друкує й регулює Центральний банк Єгипту, а туристи бачать його щодня: на квитках у музеї, у рахунку за шаурму, у чайових охоронцю туалету біля пірамід.

Долар і євро в туристичних районах іноді приймають. Іноді — ключове слово. Курс там зазвичай кривий, решту можуть дати місцевими купюрами «як вийде», а дрібні покупки взагалі не візьмуть у чужій валюті. Тому відповідь проста: жити в Єгипті зручніше у фунтах. Нижче — як їх називають, як виглядають, куди міняти й де люди найчастіше втрачають гроші.

Цей текст не замінює консультацію фінансового спеціаліста чи довідку вашого банку перед поїздкою. Курси, ліміти банкоматів і митні правила змінюються, тож перед вильотом варто звірити цифри ще раз.

Єгипетський фунт: як він офіційно називається

По-арабськи це جنيه مصرى, у розмові часто звучить як «гіне́й» або «гіне́х» — від англійського guinea. Міжнародний код — EGP, цифровий код ISO — 818. На цінниках і в банках трапляються скорочення E£, £E, LE і арабське ج.м. Усі вони означають одне й те саме.

Фунт запровадили ще 1834 року, замінивши піастр як головну одиницю. Відтоді країна встигла побути на золотому стандарті, прив’язатися до стерлінга, потім до долара, переживати хвилі девальвацій. Для мандрівника з цього довгого сюжету важливий один практичний висновок: фунт — єдина законна валюта на території Єгипту. Інші купюри можуть прийняти з доброї волі продавця, але ніхто цього не зобов’язаний робити.

На купюрах усе двомовне. Лицьовий бік — арабською, зі східноарабськими цифрами. Зворот — англійською, зі звичними нам цифрами. Це зручно: навіть якщо ви не читаєте арабську в’язь, номінал на звороті видно одразу. У практиці я кілька разів бачив, як люди в напівтемряві таксі плутали 50 і 200, бо дивилися лише на колір. Колір допомагає, але цифра на англійському боці надійніша.

Піастри, мільєми і чому дріб’язок майже не потрібен

Один фунт ділиться на 100 піастрів (арабською قرش, qirsh, у позначеннях часто PT). Історично піастр ще ділився на 10 мільємів, але мільєми давно вийшли з обігу. Монети по 25 і 50 піастрів формально існують, купюри по 25 і 50 піастрів — теж, тільки в житті їх майже не видно.

Інфляція зробила дрібні номінали майже декоративними. Бутиль води, короткий проїзд, чашка чаю — усе вже рахується у фунтах. Розмін потрібен, але не «копійчаний», а середній: 5, 10, 20. Велика двохсотка з банкомата в таксі на три квартали — класична сцена. Водій «не має решти», і ви або залишаєте чайові розміром із саму поїздку, або стоїте й торгуєтесь.

За спостереженнями, після двох-трьох днів у країні всі починають навмисно просити в обміннику дрібні купюри. Це не примха. Це гігієна гаманця.

Які купюри й монети ходять зараз

У щоденному обігу найчастіше трапляються банкноти 5, 10, 20, 50, 100 і 200 фунтів. Є також купюра в 1 фунт, але її вже частково замінили монетою. Номінали 25 і 50 піастрів папером майже музейні. Дизайн витриманий у знайомій єгипетській логіці: на одному боці ісламська архітектура, на іншому — давній Єгипет.

• 5 фунтів — мечеть Ібн-Тулуна й зображення Хапі.
• 10 фунтів — мечеть Аль-Фаттах аль-Алім і Хатшепсут; з 2022 року є полімерна версія.
• 20 фунтів — мечеть Мухаммеда Алі, колісниця й Клеопатра; теж є пластикова.
• 50 фунтів — мечеть Абу-Хурайба / Кіджмас аль-Ісхакі та храм в Едфу.
• 100 фунтів — мечеть султана Хасана і Великий Сфінкс.
• 200 фунтів — мечеть Кані-Бея і статуя «Сидячий писар».

Полімерні 10 і 20 фунтів Центральний банк Єгипту почав випускати 2022 року. Вони тонші, слизькіші на дотик і гірше рвуться в вологому кліматі. Паперові того ж номіналу лишаються законним платіжним засобом, тож у гаманці спокійно можуть лежати обидві версії. Підробки трапляються рідко на великих купюрах у банках, частіше — на базарі, якщо вам «з рештою» сунуть підозріло м’яку сотню. Світло, водяний знак, голограма на пластику — базова перевірка, не параноя.

Монети в ходу скромніші: 25 піастрів, 50 піастрів і 1 фунт. На однофунтовій часто маска Тутанхамона, на 50 піастрах — профіль Клеопатри. У квітні 2026-го банк анонсував нову монету в 2 фунти й оновлену однофунтову. Поки анонс не став масовим обігом, орієнтуйтеся на те, що реально дають на касі: одиниця, п’ятірка, десятка.

Якщо банкомат видав пачку двохсоток, не лінуйтеся в той самий день розбити їх в обміннику, супермаркеті або готельній рецепції. Інакше перша ж поїздка на tuk-tuk перетвориться на міні-конфлікт про решту.

Курс єгипетського фунта: на що дивитися

Фунт давно не «залізний». Після серії девальвацій і переходу до гнучкішого курсу в березні 2024-го долар стрибнув далеко за колишні 30 фунтів. На серпень 2026-го ринкові котирування тримаються близько 50–51 фунта за 1 долар США. Історичний максимум у районі 54,86 фунта за долар фіксували в березні 2026-го, тож гойдалка не теоретична.

Для орієнтира, не як догму на всі місяці:

Офіційний курс гривні до єгипетського фунта Національний банк України 20 серпня 2026 року встановив на рівні 0,8820 грн за 1 EGP. Це бухгалтерський орієнтир, не курс обмінника в Хургаді. У Єгипті вам запропонують ціну від банку, вуличного пункта або готелю — і всі три цифри будуть різні. Різниця в 1–2 фунти на доларі на великій сумі вже відчутна.

Чорний ринок після 2024-го сильно стих порівняно з періодом, коли офіційний курс був один, а «у знайомого» — майже вдвічі інший. Мені за досвідом вже не траплялися ті самі підвальні курси з різницею в десятки відсотків. Якщо хтось на вулиці шепоче «кращий курс, заходимо в магазин» — це не вигідна угода, це класика. Міняйте там, де висять ліцензія й табло.

Де міняти гроші, щоб не віддати зайве

Схема, яка працює у більшості людей: трохи готівки в доларах на перший день, далі — міські обмінники або банкомат. Аеропорт і готель зручні, і саме за цю зручність ви платите гіршим курсом. Після прильоту можна розміняти невелику суму на таксі й воду. Решту — уже в місті, порівнявши два-три пункти.

1. Аеропорт. Зручно, довга черга, курс зазвичай найслабший. Міняйте рівно стільки, щоб доїхати й купити воду.
2. Готельна рецепція. Ще зручніше і часто ще дорожче. Плюс інколи ліміт на суму.
3. Банк (Banque Misr, National Bank of Egypt тощо). Курс близький до ринку, але паспорт, черга, 20–40 хвилин життя.
4. Ліцензований обмінник у місті. Для туриста часто золота середина: швидко, без зайвої бюрократії, курс нормальний.
5. Вуличний «друг із калькулятором». Ні.

Долари беруть охочіше за євро, євро охочіше за стерлінги. Гривню в Єгипті не дивляться взагалі. Купюри мають бути чистими, без надривів, без скотчу, бажано не надто старими. У практиці бачив, як відхиляли і 100 доларів із маленьким надривом біля кута, і «підозріло м’яку» двадцятку. Касир навіть не торгується: наступний.

Банкомати: зручно, але з лімітом і комісією

Банкоматів багато в Каїрі, Александрії, Хургаді, Шармі, Луксорі. У туристичних зонах вони стоять біля банків, у торгових центрах, інколи в готелях. Ліміт однієї видачі часто 3 000–5 000 фунтів — це приблизно 60–100 доларів. На тиждень відпустки доведеться тиснути кнопку кілька разів.

Комісія з єгипетського боку інколи 40–60 фунтів за операцію, інколи нуль — залежить від банку. Зверху ваш український банк може взяти свої відсотки за зняття за кордоном. Тому сенс знімати ближче до ліміту, а не по 500 фунтів «на всяк випадок» щодня. І читати екран: якщо апарат пропонує списати суму в гривнях або доларах «за спеціальним курсом» — відмовляйтеся. Платіть у EGP. Це динамічна конвертація, DCC, і вона майже завжди проти вас.

Ще одна дрібниця, яку помічав неодноразово: банкомат любить двохсотки. Виходить пачка красивих 200 EGP і нуль решти на бакшиш. Тому після зняття логічно зайти в той самий банк або сусідній обмінник і попросити 10 і 20. Фраза «small notes, please» працює частіше, ніж здається.

Картка чи готівка: як платити без нервів

Картки Visa і Mastercard беруть у мережевих готелях, великих ресторанах, супермаркетах, на сайтах авіаквитків і в Uber / Careem / inDrive. У дрібному кафе, на ринку Хан ель-Халілі, у маршрутці, у кіоску з водою і в більшості таксі біля пірамід картка — декорація. Готівка досі король.

• Готелі all inclusive й мережеві ресторани — картка нормально проходить.
• Музеї й квитки: дедалі частіше картка або безготівка, але дрібну касу все одно підстрахуйте фунтами.
• Таксі з вулиці, човник, верблюд, карета — тільки кеш.
• Базар і сувеніри — торг іде у фунтах, інколи в доларах, майже ніколи карткою.
• Чайові — готівка, краще дрібними.

Оптимальна зв’язка для більшості поїздок: картка з нормальною конвертацією (не та, що «3% за кожну операцію») плюс готівковий запас у фунтах на 2–3 дні. Не кладіть усі купюри в один карман. Не показуйте пачку при торгу. І не розраховуйте, що «всі вже на терміналах, 2020-ті ж». Ні, не всі.

Apple Pay і Google Pay у великих мережах інколи спрацьовують, у маленьких — ні. Якщо термінал «не бачить» телефон, не влаштовуйте сцену: дістаньте фунти. Продавець не ваш системний адміністратор.

Що везти з України і чого не варто

Єгипетський фунт в українських банках майже не продають. Навіть якщо знайдете, спред буде сумний. Практичний маршрут такий: готівкові долари (і трохи євро, якщо доларів немає) плюс картка. Міняєте вже на місці. Гривню залиште вдома — там вона нікому не потрібна.

1. Долари купюрами 50 і 100, нові, рівні, без штампів і надписів.
2. Невеликий запас дрібніших доларів на візу й чайові гіду, якщо летите «як завжди роблять туристи».
3. Картка, у якій ви розумієте комісію за кордоном. Не та, «якою в супермаркеті плачу, а як за кордоном — потім подивлюсь».
4. Резервна картка в іншому місці, не в тому ж гаманці.
5. Не везіть пачку єгипетських фунтів «про запас із минулої поїздки», якщо їх більше ніж 5 000 — див. митницю нижче.

Віза по прильоту для багатьох паспортів платна в доларах готівкою. З березня 2026-го збір на місці підняли приблизно до 30 доларів за одноразовий в’їзд (е-віза часто лишається дешевшою). Картку на цій стійці можуть не взяти. Це та ситуація, коли «я все на карті, готівки нуль» закінчується чергою й позичанням двадцятки в сусіда по рейсу. За досвідом, 50–80 доларів кешем у окремій кишені на перші години знімають половину стресу.

Скільки міняти на тиждень — залежить від формату. На all inclusive в Шармі основна витрата — чайові, сувеніри, екскурсії, таксі до старої набережної. На самостійному Каїрі плюс Луксор фунтів іде більше: їжа, квитки, транспорт. Я зазвичай раджу тримати в готівці не «бюджет усієї відпустки», а запас на 2–3 дні плюс можливість зняти ще. Носити з собою тиждень кешу в одній сумці — погана ідея в будь-якій столиці.

Чайові, торг і дрібні ритуали з грішми

Бакшиш у Єгипті — не опція «якщо сподобалося». Це вбудована частина сервісу: багаж, туалет, людина, яка «просто відкрила двері», катер, який «просто показав крокодила». Можна сперечатися з етикою цього, але на місці простіше мати дрібні купюри й не драматизувати кожні 10 фунтів.

• Туалет у туристичній точці — кілька фунтів, інколи 5–10.
• Носій багажу — орієнтовно від 20–50 фунтів за сумку, у люксовому готелі більше.
• Прибиральниця — невелика сума в день, краще пакетиком наприкінці.
• Офіціант у звичайному кафе — округлення рахунку або 10–20 фунтів.
• Гід і водій на індивідуальному дні — окрема розмова, часто в доларах наприкінці.

Торг на базарі теж іде у фунтах, і стартова ціна для туриста буває в два-три рази вища за локальну. Не треба грати в національний спорт до останнього піастра, але й першу названу цифру платити не обов’язково. Зручно мати в руці конкретну купюру: «є 150, більше не дам». Абстрактне «дорого» продавець чує щодня.

Окремий жанр — «друг, спеціальна ціна в доларах». Спеціальна вона для нього. Переведіть у фунти за нормальним курсом, і часто вийде, що локальна ціна нижча. Якщо все ж платите доларами, решту просіть у фунтах і перераховуйте. Калькулятор у телефоні тут не сором, а базова гігієна.

Митниця: скільки можна ввезти й вивезти

Правила Каїрського аеропорту простіші, ніж чутки. Іноземну валюту можна везти без верхньої стелі, але суму від 10 000 доларів США або еквівалента треба задекларувати. Єгипетських фунтів і в один, і в інший бік — не більше 5 000. Іноземцю вивезти більше валюти, ніж ввіз, можна, якщо це було задекларовано на в’їзді.

На практиці типовий турист із кількома сотнями доларів і карткою в ці ліміти спокійно вкладається. Проблема починається, коли хтось везе «всі заощадження кешем, бо карткам не довіряю». Тоді вже не стаття про валюту, а розмова з митником. Декларуйте, якщо сума велика. Не зашивайте пачки в підкладку валізи. Це не шпигунський роман.

Вивозити «на згадку» дві-три купюри можна. Вивозити пачку фунтів «може, наступного року знадобиться» — уже впирається в ліміт 5 000 EGP. До того ж фунт за рік може просісти, і ви привезете додому не сувенір, а знецінений папір.

Типові помилки, на яких згорають гроші

Більшість втрат у Єгипті не від курсів МВФ, а від дрібних побутових дурниць. Список короткий, і його чомусь повторюють з сезону в сезон.

1. Розміняли все в аеропорту «щоб не думати». Подумали за вас, курс це підтвердить.
2. Погодилися на списання в гривнях на терміналі. DCC з’їв відсотки мовчки.
3. Платили в готелі доларами «бо так простіше». Простіше касиру.
4. Зняли лише 200-фунтові й не розбили. Далі таксі, бакшиш, нерви.
5. Поклали всі купюри в один карман рюкзака, який знімається в автобусі «на хвилинку».
6. Повелися на вуличний обмін «без комісії, курс супер». Комісія була в курсі, супер — для них.
7. Привезли порвані долари 2013 року випуску з написом маркером. Касир усміхнеться й віддасть назад.

Ще одна помилка, тихіша: не перевірити, чи банк не заблокує картку «підозріла операція, Єгипет». Перед вильотом поставте позначку про поїздку в додатку або тримайте під рукою телефон банку. Друга картка — не параноя, а план Б, коли перша раптом вирішить, що піраміди це фрод.

І про «закриту валюту». Фунт не закритий: його можна міняти вільно всередині країни. Просто ззовні його майже ніде нормально не купити, а вивозити великі суми місцевими купюрами не варто. Для туриста це означає одне: міняйте стільки, скільки витратите, плюс невеликий буфер.

Що робити далі, якщо вже пакуєте валізу

Короткий робочий план без зайвої магії. Залишаєте гривню в Україні. Берете чисті долари на перші дні й на візу, якщо вона по прильоту. Картка з зрозумілою комісією лежить окремо від готівки. В аеропорту міняєте мало. У місті порівнюєте два обмінники, знімаєте в банкоматі ближче до ліміту, завжди обираєте списання у фунтах. Дрібні купюри просите одразу. Бакшиш тримаєте в окремій кишені, щоб не світити основні гроші.

Валюта в Єгипті — єгипетський фунт. Усе інше, включно з доларом у вітрині сувенірної крамниці, це вже компроміс. Компроміси бувають зручні, рідко бувають вигідні. Якщо хочете ще практичніше — перед вильотом відкрийте конвертер і свій банківський додаток, прикиньте комісію на зняття й покладіть у паспорт рівно стільки кешу, щоб перший вечір не починався з квесту «де тут працює термінал».