Мирноград, колишнє шахтарське місто Покровського району Донецької області, за останні два роки перетворився на одну з найгарячіших точок фронту. Те, що ще влітку 2024-го здавалося далеким тилом, сьогодні лежить у руїнах під контролем російських військ. Станом на кінець липня 2026 року відповідь однозначна: де-факто місто повністю окуповане.

Окупація не сталася раптово. Вона визрівала місяцями важких боїв, оточень і методичних ударів. Українські підрозділи трималися до останнього, але логістика обірвалася, небо захопили ворожі дрони, а вулиці перетворилися на сіру зону. Тепер тут стоять російські комендатури, артилерійські позиції та стартові майданчики для БПЛА.

Юридично Мирноград залишається українською територією — тимчасово окупованою. Жодна країна світу, окрім Росії та її сателітів, не визнає цю зміну. Але на землі картина інша.

Як розвивалися події: від підступів до повного контролю

Бої за Мирноградську агломерацію почалися ще влітку 2024 року, коли російські війська вийшли на підступи до Покровська. Місто лежало всього за кілька кілометрів на північний схід і стало природним продовженням наступу. Спочатку ворог підходив з півдня і сходу, потім намагався охопити з півночі.

До осені 2025-го лінія фронту вже проходила околицями. У грудні-січні 2025–2026 українські сили утримували північні квартали, але південь і центр поступово переходили під контроль противника. 29 січня 2026 року російські підрозділи зайшли в центр міста і розгорнули там військову комендатуру. Це стало переломним моментом.

За даними аналітиків DeepState, повна окупація була зафіксована в лютому 2026-го. У травні співзасновник проєкту Роман Погорілий публічно підтвердив, що і Покровськ, і Мирноград перебувають під повним контролем російських військ. Українські військові деякий час спростовували ці повідомлення, заявляючи про тривалі оборонні операції, але відкриті джерела, супутникові знімки та відео з місця подій говорили про інше.

У березні 2026-го до зруйнованого міста приїхали Денис Пушилін і Сергій Кірієнко. Їхнє відео обійшло мережу: жодної цілої будівлі, розбиті дороги, терикони, що димлять. Окупанти стверджували, що в місті залишилося близько 1600 жителів — переважно літні люди. До війни тут проживало понад 46 тисяч.

Що відбувається в місті зараз

Станом на липень 2026 року Мирноград використовується російськими військами як плацдарм. Звідси запускають дрони, що дістають на 20–25 кілометрів углиб української території. Артилерія працює по напрямку на Добропілля і Гришине. Піхоту і техніку накопичують у промислових зонах і підвалах зруйнованих багатоповерхівок.

Українські підрозділи більше не контролюють жодної частини міста. Окремі групи бійців, які могли залишатися в оточенні на початку року, або вийшли, або були знищені. Карти DeepState і дані Інституту вивчення війни фіксують місто як окуповане вже кілька місяців поспіль.

Де-факто контроль повністю російський. Де-юре — тимчасово окупована територія України, яку міжнародне право продовжує вважати українською.

Руйнування сягнули катастрофічного рівня. За оцінками місцевих джерел, знищено понад 70 % житлового фонду. Інфраструктура — вода, електрика, газ — не працює з кінця 2025 року. Місто фактично перетворилося на мертву зону, де виживають лише ті, хто не зміг або не захотів евакуюватися.

Стратегічне значення і подальші перспективи

Мирноград ніколи не був великим логістичним вузлом, як Покровськ. Але його захоплення дало росіянам можливість контролювати підступи до Добропілля і далі на північ — до Краматорсько-Слов’янської агломерації. Саме тому ворог так наполегливо штурмував місто майже півтора року.

Зараз основні зусилля російських військ змістилися на Добропільський і Костянтинівський напрямки. Мирноград і Покровськ стали тиловою базою, звідки ведуть накопичення і запускають дрони. Українські сили намагаються бити по цих скупченнях, але повністю зупинити накопичення поки не вдається.

Дані таблиці зібрані на основі відкритих звітів DeepState та повідомлень українських бригад.

Життя під окупацією і міжнародний статус

Ті, хто залишився в місті, живуть у підвалах і напівзруйнованих будинках. Окупаційна адміністрація намагається видавати російські паспорти і обіцяти пенсії, але більшість людей просто виживає. Відео з березня 2026-го, де Пушилін і Кірієнко роздають цигарки пенсіонерам на тлі руїн, лише підкреслює абсурдність ситуації.

Міжнародне право чітке: Мирноград — частина суверенної території України. Будь-які «референдуми» чи «приєднання» не мають юридичної сили. Українське законодавство фіксує місто як тимчасово окуповане. Це означає, що після деокупації всі рішення окупаційної влади будуть скасовані, а майно — повернене законним власникам.

Навіть повний військовий контроль не змінює правового статусу. Місто залишається українським, і жодна пропаганда цього не скасує.

Сьогодні Мирноград — це вже не місто в звичному розумінні. Це зруйнований плацдарм, з якого ворог намагається просуватися далі. Але історія війни показує: жодна окупація не є вічною. Українські сили продовжують бити по логістиці і скупченнях, а світ продовжує вважати ці землі українськими.

Статус на кінець липня 2026 року не залишає сумнівів: Мирноград окупований. І це факт, який треба визнавати, щоб розуміти, куди рухається фронт і які завдання стоять перед Силами оборони.