Крилаті ракети Томагавк давно стали символом американської військової потужності на морі. Ці субзвукові ракети великої дальності здатні долати сотні кілометрів на малій висоті, обходячи радіолокаційні системи і завдаючи точних ударів по наземних і морських цілях. Їхня поява змінила підхід до далекобійних атак з кораблів і підводних човнів.

Сьогодні, у 2026 році, ракети Томагавк залишаються одним із ключових елементів арсеналу ВМС США та кількох союзників. Вони регулярно проходять модернізацію, отримують нові бойові частини й системи наведення. Саме тому інтерес до них не слабшає ні серед військових аналітиків, ні серед тих, хто стежить за сучасними конфліктами.

Розглянемо детальніше, як з’явилася ця зброя, які технічні рішення зробили її ефективною і як вона еволюціонувала до нинішнього покоління Block V.

Історія створення та перші кроки

Розробка крилатої ракети, відомої як BGM-109 Tomahawk, розпочалася в 1970-х роках у США. Військово-морські сили потребували зброї, яка могла б завдавати ударів з великої відстані, залишаючись відносно непомітною для систем протиповітряної оборони. Перші випробування пройшли успішно, і вже 1983 року ракета офіційно надійшла на озброєння.

Спочатку існували кілька варіантів: ядерний TLAM-N з боєголовкою W80, протикорабельний TASM і звичайні модифікації для ураження наземних цілей. Ядерні версії згодом вивели з експлуатації, залишивши лише конвенційні. Перше бойове застосування відбулося під час операції «Буря в пустелі» 1991 року, коли з американських кораблів запустили сотні таких ракет по цілях в Іраку.

З того часу ракети Томагавк використовували в десятках операцій. Виробництво спочатку вела компанія General Dynamics, пізніше — McDonnell Douglas і Hughes, а сьогодні основним виробником є Raytheon (RTX). За весь час виготовлено понад дев’ять тисяч одиниць різних модифікацій.

Технічні характеристики сучасних ракет

Ракети Томагавк належать до класу субзвукових крилатих ракет. Після старту твердопаливний прискорювач виводить їх у повітря, далі вмикається турбовентиляторний двигун Williams International. Швидкість польоту становить приблизно 880–920 км/год (близько 0,74 Маха). Висота польоту зазвичай 30–50 метрів над поверхнею, що ускладнює виявлення радарами.

Дальність сучасних версій Block IV і Block V сягає 1600–1700 кілометрів залежно від конфігурації бойової частини та профілю польоту. Історичні ядерні варіанти мали дальність до 2500 км.

Довжина ракети без прискорювача — 5,56 м, з прискорювачем — 6,25 м. Діаметр корпусу — 0,52 м, розмах крил після розкриття — близько 2,67 м. Стартова маса з прискорювачем становить приблизно 1300–1600 кг. Бойова частина вагою близько 450 кг може бути унітарною осколково-фугасною або багатофункціональною (у Block Vb).

Система наведення поєднує інерціальну навігацію, GPS, систему корекції за рельєфом місцевості TERCOM і цифрове зіставлення зображень DSMAC. У новіших блоках додано двосторонній канал зв’язку, що дозволяє змінювати ціль уже в польоті або переводити ракету в режим очікування над районом цілі.

Дані узагальнені на основі відкритих матеріалів Missile Threat CSIS та офіційних описів ВМС США.

Модифікації від Block I до Block V

Еволюція ракет Томагавк відбувалася поетапно. Block I включав ядерний і протикорабельний варіанти. Block II і III отримали покращене наведення з GPS і DSMAC, а також нові бойові частини. Block IV, відомий як Tactical Tomahawk, став революційним завдяки двосторонньому зв’язку, можливості перенацілювання в польоті та режиму барражування.

З 2021 року основною стала лінійка Block V. Вона включає кілька підваріантів. Block Va (Maritime Strike Tomahawk) оснащений шукачем, що дозволяє вражати рухомі морські цілі. Block Vb отримав багатофункціональну бойову частину Joint Multiple Effects Warhead System, ефективну проти широкого спектра наземних об’єктів, включно з укріпленими.

У 2025–2026 роках ВМС США активно переобладнують наявні ракети Block IV до стандарту Block V, продовжуючи термін служби кожної одиниці ще на 15 років.

Виробництво нових ракет нарощують. Вартість однієї одиниці Block V у великих партіях становить приблизно 1,75–2,5 млн доларів залежно від обсягу замовлення. Крім США, ракети отримали або замовили Велика Британія, Австралія, Нідерланди та Японія.

Бойове застосування та актуальний статус

Після операції «Буря в пустелі» ракети Томагавк застосовували в операціях на Балканах, в Іраку, Лівії, Сирії, Ємені. За оцінками виробника, їх використовували в бойових умовах понад 2300 разів, а випробувальних пусків було понад 550. Успішність ураження цілей залишається високою завдяки поєднанню точності та можливості обходити зони ППО на малій висоті.

Станом на 2026 рік ракети залишаються в активній експлуатації. ВМС США модернізують запаси, а союзники розширюють власні арсенали. Наземні пускові установки типу Typhon також інтегрують ці ракети, розширюючи можливості сухопутних сил.

Щодо поставок Україні: офіційні запити Києва щодо отримання ракет Томагавк неодноразово лунали протягом 2025–2026 років. Однак Сполучені Штати утрималися від передачі, посилаючись на потребу підтримувати власні запаси та ризики ескалації. Україна розвиває власні далекобійні засоби, зокрема крилаті ракети вітчизняного виробництва.

Ракети Томагавк продовжують залишатися надійним інструментом далекобійних ударів з моря. Їхня постійна модернізація, гнучкість наведення та перевірена бойова ефективність забезпечують їм місце в арсеналах на найближчі десятиліття. Умови сучасних конфліктів лише підтверджують цінність систем, здатних працювати на великих відстанях із мінімальним ризиком для власних платформ.