Війна змінює сімейні стосунки. Психологиня Іванна Ковальчук, керівниця психологічного відділу благодійного фонду, пояснює, чим ПТСР відрізняється від розладу адаптації і коли варто звернутися до фахівця. Вона дає відповіді на ключові питання, з якими стикаються військові та їхні родини.

Складнощі комунікації після повернення

Коли близька людина приїздить у відпустку, головне — надолужити спільний час, вирішити побутові питання та відпочити. Конфлікти або загострюються через довгу розлуку, або замовчуються. У другому випадку проблеми виходять назовні після повернення на позицію.

Після демобілізації потрібно перебудувати всю систему сімейних відносин. Військовий досвід має інтегруватися в нову цивільну ідентичність. Тимчасовість зникає, тому проблеми вимагають реального вирішення. Родина переходить від короткострокової адаптації до довгострокового співіснування. Кожен учасник заново налагоджує комунікацію, узгоджує правила та вчиться ставити спільні цілі.

Складнощі виникають через перевантаження нервової системи військовослужбовця і партнерки. Остання за час відсутності бере на себе всі зобов’язання. Часто пари просто не вміють вирішувати конфлікти — це стає очевидним після розлуки.

З боку близьких найчастіше заважають: невміння висловлювати підтримку, страх завдати шкоди та небажання занурюватися в специфіку спілкування з людиною, яка має бойовий досвід.

З боку військових: небажання змінювати військові патерни спілкування, прагнення захистити сім’ю мовчанням і психічне виснаження, коли бракує ресурсу на емпатію.

Тригерними стають теми майбутнього, кар’єри, фінансів і довгострокового планування. На війні горизонт звужується до коротких цілей. Необхідність думати на роки вперед викликає тривогу. Буденні інтереси родини здаються дрібними. Виникає відчуття самотності серед своїх і злість на близьких. Людина шукає спілкування з побратимами і віддаляється від сім’ї.

Розлад адаптації, ПТСР і допомога

Розлад адаптації — це надмірна реакція на життєвий стресор. Вона серйозніша за звичайну і порушує соціальне, емоційне та професійне функціонування. За практичним досвідом, явище поширене серед ветеранів, які повертаються в країну, що продовжує воювати.

Ознаки: симптоми з’являються протягом трьох місяців після стресу, наприклад демобілізації. Дистрес непропорційний, порушується робота, стосунки чи побут. Важливо виключити ПТСР та інші розлади.

ПТСР має чіткі критерії: загроза життю, інтрузії, уникнення тригерів, негативні зміни в настрої, гіперпильність, спалахи гніву. Діагноз ставить лише психіатр.

Фахівця варто залучити, якщо пара не знаходить виходу з конфліктів. Вони стають циклічними. Маркери: безпорадність, страх реакцій партнера, зникнення близькості, вплив на дітей.

Шукайте спеціалістів у організаціях, які працюють з військовою травмою та родинами ветеранів.

Індивідуальна терапія потрібна, коли людина має справу з власними травмами. Парна допомагає відновити діалог і сімейні правила. Групові зустрічі знімають відчуття самотності. Часто потрібен комплексний підхід.

Три головні поради щодо комунікації: уникайте тригерних і жалісливих запитань; поважайте особисті кордони; пам’ятайте, що перед вами людина з бойовим досвідом, а не лише цей досвід. Комунікація — двостороння. Відповідальність лежить на всіх учасниках.