Коротко

• Офіційна валюта — фунт стерлінгів (символ £, код GBP). Євро там немає і не планується.
• Один фунт ділиться на 100 пенсів. У мові ще кажуть «пенні», а в побуті часто «квідом».
• Фунт ходить по всій території Сполученого Королівства: Англія, Шотландія, Уельс і Північна Ірландія.
• Банкноти Банку Англії — £5, £10, £20 і £50, усі полімерні. Монети — від 1p до £2.
• У Шотландії та Північній Ірландії друкують свої купюри. Це той самий GBP, але виглядають інакше.
• Картки й безконтакт працюють майже скрізь. Готівку все одно варто мати на дрібниці й ринки.

Цього набору вистачить, щоб не стояти з євро в руці на касі в Лондоні. Далі — те, за що зазвичай переплачують.

Коротка відповідь, якщо треба з місця в кар’єр: у Великій Британії платять фунтом стерлінгів, а не євро. Символ — £, міжнародний код — GBP. Центральний банк — Банк Англії. Те саме стосується й решти Сполученого Королівства, хоча в пошуку люди майже завжди пишуть «Велика Британія», маючи на увазі і Лондон, і Единбург, і Кардіфф.

Плутанина з євро живе роками. Країна довго була в ЄС, аеропорт Гітроу виглядає як будь-який європейський хаб, а сусідня Ірландія вже давно на євро. Тож перша думка в багатьох — «ну там точно євро». Ні. Британія лишила власну валюту ще на етапі Маастрихтського договору, а після Brexit тема євро взагалі зникла з порядку денного. Далі — як валюта влаштована, чим відрізняються шотландські купюри і як українцю не віддати зайве на обміні, без романтики про «стару добру Англію».

Як правильно називати британські гроші

Повна офіційна назва — pound sterling, українською фунт стерлінгів. У побуті британці кажуть просто pound або pounds. Код ISO 4217 — GBP. Символ £ походить від латинського libra, тобто фунт як одиниця ваги. Звідси й історія: колись фунт був буквально фунтом срібла, розбитим на дрібні монети.

Один фунт = 100 пенсів. Однина — penny, множина — pence. На цінниках пишуть 1p, 20p, 50p. Якщо бачите £3.49, це три фунти і сорок дев’ять пенсів. Дрібниця, але новачки інколи читають крапку як «три сорок дев’ять» у гривневій логіці й дивуються, чому сендвіч «такий дешевий».

Сленг теж варто знати, бо його чути в магазині й у розмові. Найуживаніше прізвисько — quid: «twenty quid» це 20 фунтів, множину майже не змінюють. Для копійок кажуть 50p частіше, ніж fifty pence. Старі слова на кшталт nicker чи bob у живій касі майже не почуєте.

У практиці я кілька разів ловив себе на тому, що після тижня в Лондоні починаєш думати сумами в «квідах». Мозок швидко звикає. Гірше інше: якщо звикли до євро, британські ціни здаються «майже як у Європі», хоча кошик у Tesco чи квиток на потяг часто виходить відчутно дорожчим, ніж очікуєш за звичкою до материка.

Велика Британія, Сполучене Королівство і ще кілька островів

Тут починається географія, без якої легко сказати дурницю. Велика Британія — це острів і три країни на ньому: Англія, Шотландія, Уельс. Сполучене Королівство — це Велика Британія плюс Північна Ірландія. Валюта одна на всю цю конструкцію. Республіка Ірландія, навпаки, має євро. Кордон на острові Ірландія валютний: у Белфасті фунт, у Дубліні євро.

Окремо стоять коронні володіння й заморські території. Вони не входять до Сполученого Королівства, але живуть у валютній зв’язці з фунтом.

• Джерсі, Гернсі, острів Мен — власні фунти, прив’язані 1:1 до GBP.
• Гібралтар, Фолклендські острови, Свята Єлена — теж місцеві фунти з курсом один до одного.
• Банкноти Банку Англії там зазвичай приймають. Зворотний шлях гірший: гібралтарську чи менську купюру в лондонській кав’ярні можуть не взяти.

Якщо ваша поїздка — Лондон, Манчестер, Единбург, Кардіфф чи Белфаст, вам потрібен саме GBP. Євро з собою можна везти «про запас» лише якщо далі летите на континент. У британській касі вони ні до чого.

Банкноти Банку Англії: номінали, портрети, полімер

У повсякденному обігу Англії та Уельсу чотири купюри: п’ять, десять, двадцять і п’ятдесят фунтів. Усі вони полімерні — тонкий пластик, не папір. Серію G Банк Англії запускав поетапно: £5 у вересні 2016-го, £10 у 2017-му, £20 у лютому 2020-го, £50 у червні 2021-го. Паперові попередники вже виведені з обігу. Стару паперову «двадцятку» чи «п’ятдесятку» в магазині не візьмуть, але Банк Англії обмінює виведені банкноти без кінцевого дедлайну — це прямо сказано на bankofengland.co.uk.

З 5 червня 2024 року в обіг пішли купюри з портретом короля Чарльза III. Вони ходять разом із банкнотами Єлизавети II. Дизайн решти майже не чіпали: той самий полімер, ті самі захисні вікна, той самий Черчилль чи Остін на звороті. Просто на лицьовому боці інший монарх. Якщо вам у здачі дали «королеву» — це нормально, це дійсні гроші, а не сувенір.

Полімерні купюри менші за старі паперові приблизно на 15%. Є прозоре вікно з металізованим зображенням, голографічні елементи, рельєфний друк. Якщо нахилити банкноту, напис перемикається між номіналом і словом Pounds. Підробляти це важче, ніж старий папір, хоча фальшивки все одно трапляються — особливо на £20, бо це найходовіший великий номінал.

Купюри в £1 і £100 Банк Англії для широкого обігу не друкує. Фунт — у монеті, а «сотка» трапляється зі шотландських банків і туристу в здачі майже не потрапляє.

Шотландські та північноірландські банкноти: той самий фунт, інша картинка

Це місце, де туристи починають нервувати. У Шотландії банкноти випускають три роздрібні банки: Bank of Scotland, Royal Bank of Scotland і Clydesdale Bank. У Північній Ірландії — Bank of Ireland (UK), Danske Bank і Ulster Bank. Вони мають право друкувати гроші, але зобов’язані повністю покривати емісію активами в Банку Англії. Тобто за «шотландською двадцяткою» стоїть реальний GBP, а не окрема валюта.

Юридичний нюанс, який мало хто пояснює нормальною мовою. У Англії та Уельсі законним платіжним засобом (legal tender) є банкноти Банку Англії та монети Королівського монетного двору. У Шотландії й Північній Ірландії жодна банкнота, навіть англійська, формально не є legal tender. Там цей статус мають лише монети. На практиці це майже нічого не змінює: люди платять купюрами щодня. Legal tender — це вузьке поняття про погашення боргу в суді, а не наліпка «можна / не можна купити каву».

Інша річ — звичка касира. У Единбурзі англійську банкноту візьмуть без питань. У Лондоні шотландську іноді крутять в руках. Великі мережі, супермаркети й банки приймають. Дрібний кіоск, таксист старого гарту чи автомат можуть відмовити — не тому що купюра фальшива, а тому що «я таких не бачив». За спостереженнями, найчастіше відмовляють саме на £20 і £50 зі шотландським дизайном. Якщо їдете зі Шотландії назад в Англію, логічно витратити місцеві купюри до від’їзду або розміняти в банку.

Монети: що бряжчить у кишені

Монети карбує Королівський монетний двір, The Royal Mint. У щоденному обігу вісім номіналів. П’ятифунтова монета існує як пам’ятна «крона», але не як звична розмінна монета в касі Tesco.

Круглий фунт вивели саме через підробки. Монетний двір тоді оцінював, що приблизно одна з тридцяти круглих однофунтових монет в обігу була фальшивою. Нова дванадцятигранна має приховане захисне маркування, мікротекст і «латентне» зображення: під різними кутами видно то £, то 1. Старий круглий фунт у касі більше не приймають.

З 2023-го на реверсах звичайних монет з’явилися нові малюнки з британською природою, на аверсі — портрет Чарльза III. Старі монети з Єлизаветою II лишаються в обігу: у гаманці спокійно лежать «королева» і «король», і обидві валідні. Окремий місцевий спорт — полювати на рідкісні 50p зі спецвипусками. Більшість із них просто красива розмінна монета, не скарб.

Звідки взявся фунт і чому він досі живий

Фунт — одна з найстаріших валют світу, що безперервно використовується. Рахунок на фунти срібла існував ще в англосаксонській Англії. Королю Оффі Мерсійському (VIII століття) приписують срібні пенні, з яких складалася система: 240 пенні = 1 фунт. Шилінги й фунти довго були одиницями рахунку, а не монетами в кишені. Назва sterling пішла від високоякісного срібла цих монет.

Банк Англії заснували 27 липня 1694 року як приватну установу, щоб кредитувати уряд. Сьогодні це центральний банк країни, другий найстаріший у світі після шведського. Націоналізували банк лише в 1946-му.

Найбільший шок для звичайних людей стався 15 лютого 1971 року — Decimal Day. До того фунт ділився на 20 шилінгів, а шилінг на 12 пенсів. Разом 240 старих пенсів у фунті. Фунт лишився, але вже зі 100 новими пенсами.

Британія могла б перейти на євро. Не перейшла. У Маастрихтському договорі 1992 року вона вибила opt-out. Гордон Браун пізніше поставив п’ять економічних тестів, які євро не пройшов. Референдум 2016-го тему закрив: у єврозону третя країна заходить через членство в ЄС, а Британія звідти пішла. На ринку фунт лишається великою ліквідною валютою першої четвірки, не екзотикою.

Фунт проти євро й долара: що це означає в гаманці

Порівняння грубе, але для орієнтира працює. Ціни в Британії не «як у Німеччині, тільки в іншій назві» — інша валюта, інша інфляційна історія. Курс GBP до євро й долара скаче: після референдуму 2016-го фунт сильно просів, потім відігравав, потім знову падав. Закладати «завжди 1,2 долара за фунт» не варто.

Гривня до фунта теж не стоїть. На момент підготовки матеріалу орієнтир був близько 55–61 грн за 1 GBP залежно від банку й міжбанку. Це не прогноз і не оферта, а порядок величини. Дивіться курс у день обміну. І краще один раз прив’язати для себе, скільки коштує ваша звична тисяча гривень у фунтах. Інакше мозок весь тиждень бреше, множачи £4.50 «майже як п’ять євро».

Як платити на місці: картка, готівка, безконтакт

Британія глибоко карткова країна. Ще 2017-го дебетові картки обігнали готівку за кількістю платежів. Частка кешу в роздробі далі падала: за оцінками галузі, у 2013-му готівкою платили приблизно за половину покупок, у першій половині 2020-х — уже близько 8–12%, з невеликим відскоком після пандемії. Банк Англії при цьому прямо каже, що кеш нікуди не зникає: банкноти лишаються в гаманцях, касах і банкоматах.

На практиці це виглядає так. У мережевому магазині, кафе, аптеці, на заправці й у транспорті Лондона ви майже завжди торкнетеся картки або телефону. Ліміт безконтакту по картці довго тримався на £100 за одну операцію; регулятор у 2025–2026 роках дав банкам більше свободи, але багато установ ліміт не чіпали. Якщо сума більша — вставляєте картку і вводите PIN. Apple Pay і Google Pay в метро й автобусах Лондона працюють зручніше за паперовий квиток: система сама рахує денний кеп.

Готівка все одно потрібна. Не скрізь, не завжди, але потрібна.

1. Невеликі ринки, ятки, чайові кешем, деякі паби «за містом».
2. Туалети на вокзалах, старі паркомати, благодійні банки.
3. Ситуація, коли термінал «завис», а черга дивиться на вас.

Банкомати на вулицях підписані як cash machine або ATM. Знімайте в банкоматах банків (Barclays, Lloyds, NatWest, HSBC), а не в яскравих апаратах у сувенірній крамниці: там комісія може з’їсти відсотки, про які вдома ніхто не попереджав. Українські картки Visa/Mastercard у більшості банкоматів спрацьовують, але комісія залежить від вашого банку в Україні плюс можливий markup банкомата.

Чайові. У ресторані часто вже стоїть service charge 12,5%. Тоді додатково класти не обов’язково. Якщо сервіс не включено — орієнтир 10–12%. У пабі за пінту зазвичай не чаять. Таксистам — округлення суми. Це звичай, не закон.

Як українцю обміняти гривню на фунти без зайвих втрат

Це практичні спостереження, а не індивідуальна фінансова консультація. Курс, комісії банків і правила ввезення готівки змінюються — перед великою сумою варто звіритися з банком і офіційними джерелами.

Найгірше місце для обміну — стійка в зоні прильоту. Курс там навмисно «для людей, яким треба прямо зараз». Різниця з нормальним курсом легко з’їдає вартість обіду. Те саме стосується кіосків на вокзалі з неоновим написом «0% commission»: комісії немає, зате спред між купівлею і продажем широкий, як Темза в повінь.

Робоча схема, яку я для себе повторюю перед кожною поїздкою.

1. Перед вильотом звірити курс GBP/UAH у кількох місцях: банк, готівковий обмінник у місті, сервіс на кшталт Wise. Не один скріншот, а три.
2. Не везти всю суму кешем. Картка з нормальною комісією за кордон плюс невеликий кеш «на старт» — спокійніше, ніж конверт із сотнями фунтів у внутрішній кишені.
3. Якщо вже міняти готівку — робити це в місті, у відділенні банку або перевіреному бюро, дивлячись на підсумкову суму в £, а не на рекламний курс без зворотного боку таблички.
4. На місці знімати з банкомата середні суми рідше, а не по £20 щодня: фіксована комісія за зняття так менше кусається.
5. Уникати динамічної конверсії (DCC). Якщо термінал пропонує «списати в гривнях» — відмовляйтеся, платіть у GBP. Інакше курс ставить торговець, і він майже завжди гірший.

Ліміти на вивезення готівки з України й декларування великих сум дивіться в актуальних правилах митниці, не в старих постах у чатах. Цифри тут застарівають першими, тож універсальної схеми «назавжди» немає.

Ще з практики: першого разу в Лондоні я поміняв «трохи більше, про запас» ще в Києві за курсом, який тоді здавався нормальним. За тиждень фунт просів, і я ходив з відчуттям, що переплатив за власний страх. Другого разу лишив більшу частину на картці й знімав по мірі потреби. Менше героїзму, менше образи на курс.

Типові помилки, через які люди втрачають гроші або нерви

Ось ті, що повторюються з рейсу в рейс.

• Думають, що там євро. Найчастіша помилка. Євро в Британії не приймають, крім окремих tourist trap біля атракціонів, і курс там грабіжницький.
• Бояться шотландської банкноти або навпаки засовують її в англійський автомат. Це GBP, але автомат і дрібний магазин можуть відмовити. Краще витратити на місці.
• Тягнуть старі паперові фунти «з минулої поїздки 2015 року». Полімер давно замінив папір. Магазин не візьме. Банк Англії — візьме на обмін.
• Міняють усе в аеропорту «щоб уже закрити питання». Закривають, так. Із зайвими 8–12% втрати на курсі.
• Погоджуються на списання в гривнях на терміналі. Зручність за ваш рахунок.
• Не дивляться на решту в монетах. Британці спокійно видають жменю 20p і 50p. Це не обман, це їхня система. Просто кишені стають важчими.
• Плутають £ і ₤, або пишуть lb. Для валюти потрібен саме £. Lb — це фунт як вага, інша історія.

Окремо про чайові карткою. Якщо на терміналі вискакує 10 / 12.5 / 15%, це не податок держави, а підказка закладу. Можна вибрати «no tip». Сором тут — поганий радник, особливо коли сервіс уже включений у чек.

Що робити перед поїздкою, якщо коротко

Відкрийте картку, яка нормально працює за кордоном у GBP, і перевірте комісію за зняття й конвертацію. Покладіть у гаманець невелику готівку: £50–100 у суміші £10 і £20 плюс жменя монет на всяк випадок. Навчіть око відрізняти полімерну «черчилівську» п’ятірку від десятки Остін — вони різного кольору, але в сутінках на вокзалі все здається однаковим. Якщо маршрут через Шотландію, не панікуйте через інші портрети на купюрах. І не беріть євро «про всяк випадок», якщо далі немає Парижа чи Амстердама.

Фунт стерлінгів — не екзотика і не євро з іншою назвою. Це окрема валюта з власним банком, власними купюрами, дивною любов’ю до дванадцятигранних монет і звичкою платити дотиком картки. Раз розібравшись, другий раз уже не гуглите «яка валюта у Великій Британії» в черзі на паспортний контроль. А якщо гуглите — тепер маєте відповідь довшу за три слова, зате без сюрпризів на касі.