Конституція України чітко визначає: Верховна Рада складається з 450 народних депутатів. Ця цифра зафіксована в статті 76 Основного Закону і залишається незмінною з 1996 року. Проте станом на 6 серпня 2026 року в парламенті працює лише 390 народних обранців. Різниця в 60 мандатів — прямий наслідок війни, окупації територій і відсутності можливості проводити вибори.

Ця ситуація не є тимчасовим збоєм. Вона стала новою нормою для IX скликання, яке працює вже сьомий рік. Парламент, обраний у 2019-му, продовжує виконувати свої функції в умовах воєнного стану, коли чергові чи позачергові вибори неможливі. Саме тому питання «скільки депутатів у Верховній Раді» сьогодні має дві відповіді: конституційну і фактичну.

Розуміння цієї різниці допомагає краще оцінити, як працює законодавча гілка влади в Україні під час війни. Нижче — детальний розбір цифр, причин і наслідків.

Конституційна норма: чому саме 450

Стаття 76 Конституції України встановлює: Верховна Рада України складається з 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Ця норма з’явилася ще в 1996 році і з тих пір не змінювалася.

Число 450 обрали не випадково. Воно має забезпечити достатнє представництво всіх регіонів і політичних сил. Для порівняння: у багатьох європейських країнах із подібною чисельністю населення парламенти менші. Але в українських умовах 450 місць дозволяють поєднувати пропорційну і мажоритарну складові виборчої системи.

До 2019 року парламент майже завжди наближався до повного складу. Навіть після анексії Криму і початку бойових дій на Донбасі у 2014 році VIII скликання стартувало з 423 депутатами. IX скликання почало роботу з 424 обранцями — вибори не відбулися в 26 одномандатних округах на тимчасово окупованих територіях.

Станом на серпень 2026 року фактична кількість народних депутатів становить 390 — це найнижчий показник за всю історію незалежної України.

Як змінювалася кількість депутатів протягом років

Історія українського парламенту показує, що повний склад у 450 осіб — радше ідеал, ніж постійна реальність. У першому скликанні (1990–1994) через перехідний період працювали 442 депутати. У наступних скликаннях цифра стабільно трималася біля 450, поки війна не внесла свої корективи.

Ось як виглядала динаміка за ключовими періодами:

Дані базуються на офіційних відомостях Верховної Ради України. З 2019 року кількість мандатів поступово зменшувалася: спочатку через відсутність виборів на окупованих територіях, потім через добровільні складення повноважень, призначення на інші посади та, на жаль, загибель частини депутатів.

Актуальний склад на серпень 2026 року

Офіційний портал Верховної Ради фіксує 390 чинних народних депутатів станом на 6 серпня 2026 року. Ця цифра підтверджується і Wikipedia, і відкритими даними апарату парламенту.

Розподіл за фракціями і депутатськими групами виглядає так:

Сума дає рівно 390. Монобільшість «Слуги народу» зберігається, хоча її чисельність також зменшилася порівняно з 2019 роком, коли фракція стартувала з понад 250 депутатів. Частина мандатів перейшла до інших груп або стала вакантними.

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук (фракція «Слуга народу») і його заступники продовжують виконувати свої обов’язки. Кворум для прийняття рішень становить половину конституційного складу, тобто 226 голосів. Завдяки цьому парламент зберігає працездатність навіть при 390 депутатах.

Чому місць менше: головні причини вакансій

Основна причина — тимчасова окупація частини території України. У 26 одномандатних округах Донецької та Луганської областей, а також у Криму і Севастополі вибори 2019 року не проводилися. Ці мандати так і залишилися незаповненими.

Друга група причин пов’язана з персональними змінами. За роки роботи IX скликання понад 50 депутатів склали мандати. Частина пішла в уряд, частина — на дипломатичну службу, частина — за власним бажанням. Деякі місця з партійних списків вдалося замінити наступними за списком кандидатами. Але мажоритарні округи в умовах воєнного стану замінити неможливо — вибори заборонені.

Є й трагічні випадки. Кілька народних депутатів загинули під час повномасштабного вторгнення. Їхні мандати також залишилися вакантними.

Через дію воєнного стану проведення виборів неможливе, тому кількість депутатів у Верховній Раді продовжує поступово зменшуватися без можливості поповнення.

Як зменшення складу впливає на роботу парламенту

Незважаючи на 390 депутатів, Верховна Рада зберігає повну законодавчу спроможність. Для прийняття звичайних законів достатньо 226 голосів. Для конституційних змін потрібно 300 — і ця цифра вже близька до фактичного складу, що ускладнює внесення змін до Основного Закону.

На практиці більшість рішень проходять голосами «Слуги народу» та союзних груп. Опозиційні фракції продовжують роботу в комітетах і використовують право законодавчої ініціативи. Система комітетів працює у звичному режимі — кожен депутат закріплений за одним або кількома комітетами.

Фінансовий аспект також змінився. Утримання парламенту розраховується на 450 місць, але фактично кошти розподіляються між меншою кількістю людей і апаратом. За оцінками 2026 року, витрати на одного народного депутата (з урахуванням апарату, помічників і забезпечення) становлять близько 9–10 мільйонів гривень на рік.

Що буде далі

Поки діє воєнний стан, кількість депутатів у Верховній Раді навряд чи суттєво зросте. Єдиний шлях поповнення — заміна депутатів зі списків партій, які вибули. Мажоритарні вакансії залишаться порожніми до завершення війни і відновлення повного контролю над територією.

Після закінчення воєнного стану парламент повинен буде провести вибори. Тоді питання «скільки депутатів у Верховній Раді» знову матиме одну відповідь — 450. До того часу 390 — це робоча реальність українського парламенту.

Офіційні дані постійно оновлюються на порталі Верховної Ради. Цифра 390 станом на 6 серпня 2026 року відображає стан на конкретну дату і може змінюватися в разі складення мандатів або реєстрації нових депутатів зі списків.

Парламент продовжує працювати. І саме ця здатність зберігати законодавчу функцію в умовах війни — один із важливих елементів стійкості української держави.