Станом на 2026 рік збройні сили Ірану залишаються однією з найчисленніших військових структур Близького Сходу. Активний особовий склад оцінюється приблизно в 610 тисяч військовослужбовців. Ця цифра включає регулярну армію (Артеш) і Корпус вартових ісламської революції (КВІР, або Сепах). Додатково існує резерв близько 350 тисяч осіб і значні парамілітарні формування.

Цифри базуються на оцінках International Institute for Strategic Studies та Global Firepower. Вони відображають ситуацію до й під час регіональних напружень 2025–2026 років. Іранська система побудована на подвійній структурі: класичні війська відповідають за територіальну оборону, а революційна гвардія — за ідеологічну лояльність, ракетні сили та зовнішні операції.

Людський ресурс країни дозволяє швидко збільшувати чисельність у разі мобілізації. Населення Ірану перевищує 88–91 мільйон, а придатний до служби контингент сягає понад 41 мільйон. Щорічно до призовного віку підходить понад 1,4 мільйона молодих людей.

Структура збройних сил Ірану

Іранські збройні сили офіційно називаються Збройними силами Ісламської Республіки Іран. Вони підпорядковані Верховному лідеру через Генеральний штаб. Ключова особливість — паралельне існування двох великих військових організацій. Артеш виконує функції звичайної армії. КВІР створений після революції 1979 року для захисту режиму і ведення асиметричних дій.

Артеш включає сухопутні війська, військово-повітряні сили, військово-морські сили та сили протиповітряної оборони. КВІР має власні сухопутні, морські, аерокосмічні підрозділи, а також сили Аль-Кудс для зарубіжних операцій і контроль над ополченням Басідж. Така дуальність забезпечує політичний контроль і розподіляє завдання.

Артеш — регулярна армія

Сухопутні війська Артеш становлять близько 350 тисяч осіб. З них приблизно 200–220 тисяч — призовники, які служать 18–21 місяць залежно від регіону. Решта — кадрові військові. Структура включає кілька корпусів регіонального рівня, бронетанкові, механізовані та піхотні бригади, а також спеціальні підрозділи на кшталт 55-ї та 65-ї повітряно-десантних бригад.

Військово-повітряні сили налічують близько 37 тисяч осіб. Флот — приблизно 18 тисяч. Сили ППО — близько 15 тисяч. Загалом Артеш забезпечує основну масу живої сили для оборони території країни. Обладнання часто застаріле, але чисельність дозволяє створювати щільну оборону на ключових напрямках.

Корпус вартових ісламської революції

КВІР оцінюється в 190 тисяч активних військовослужбовців. Сухопутні сили корпусу — близько 150 тисяч. Вони організовані за провінційним принципом: 31 корпусний штаб, включаючи два в Тегерані. Основний акцент — внутрішня безпека, швидке реагування та асиметричні операції.

Аерокосмічні сили КВІР контролюють балістичні ракети та дрони. Морські сили спеціалізуються на швидкісних катерах і тактиці рою в Перській затоці. Сили Аль-Кудс займаються підтримкою союзників за кордоном. Саме КВІР вважається політично надійнішим і отримує пріоритет у фінансуванні сучасних систем.

Актуальна чисельність активного складу

Консенсусна оцінка 2026 року дає 610 тисяч активних військовослужбовців. Ця цифра підтверджується кількома незалежними аналітичними центрами. Вона стабільна протягом останніх років, попри регіональні конфлікти.

Дані зведено за оцінками IISS Military Balance та Global Firepower 2026. Невеликі розбіжності в окремих джерелах пояснюються різним підходом до обліку призовників і допоміжних підрозділів.

Призов залишається обов’язковим. Молоді люди з 18 років проходять службу. Це забезпечує постійне поповнення, але впливає на рівень професійної підготовки основної маси особового складу.

Резерв і парамілітарні формування

Резерв оцінюється в 350 тисяч осіб. Це переважно колишні військовослужбовці Артеш, які можуть бути мобілізовані. Парамілітарні сили, насамперед Басідж, значно розширюють потенціал. Активний контингент Басідж оцінюється в десятки-сотні тисяч, а загальна база реєстрації сягає мільйонів. У разі повної мобілізації Іран може залучити значно більше людей.

Басідж підпорядкований КВІР і виконує завдання внутрішньої безпеки, охорони об’єктів і підтримки регулярних військ. У мирний час багато підрозділів мають обмежену боєздатність, але система дозволяє швидко збільшувати чисельність. Загальний мобілізаційний потенціал країни, за оцінками, перевищує мільйон осіб у перші місяці конфлікту.

Окремо варто згадати сили правопорядку, які в окремих оцінках додають ще 40–60 тисяч осіб і можуть бути залучені до військових завдань.

Порівняння з іншими країнами регіону та світу

За чисельністю активного складу Іран входить до першої десятки країн світу. Китай має понад 2 мільйони, Індія — близько 1,45–1,47 мільйона, США — понад 1,3 мільйона. Серед регіональних гравців Іран значно перевищує Саудівську Аравію (близько 257 тисяч) і Туреччину (близько 355 тисяч). Порівняно з Ізраїлем різниця ще більша — у єврейської держави близько 170 тисяч активних військовослужбовців.

Однак чисельність не завжди перетворюється на бойову ефективність. Багато іранських підрозділів оснащені технікою 1970–1980-х років. Санкції обмежують доступ до сучасних систем. Тому ставка робиться на масовість, ракетні та безпілотні системи, а також на асиметричні тактики.

Цифри наведені за даними Global Firepower 2026 і worldpopulationreview. Вони дозволяють побачити місце Ірану в глобальному рейтингу живої сили.

Особливості комплектування та підготовки

Основу Артеш становлять призовники. Це впливає на рівень навченості. Кадрові офіцери та сержанти проходять більш серйозну підготовку. У КВІР частка добровольців і ідеологічно мотивованих бійців вища. Підрозділи спеціального призначення обох структур мають краще оснащення і тренування.

Система корпусів дозволяє розосереджувати сили по всій території країни. У разі зовнішньої загрози основні зусилля зосереджуються на західному та південному напрямках. Гірський рельєф і велика територія ускладнюють швидке перекидання військ, але одночасно створюють природні перешкоди для потенційного противника.

Останніми роками акцент змістився на розвиток безпілотних апаратів, крилатих і балістичних ракет. Ці системи не потребують такої великої кількості висококваліфікованого персоналу, як сучасна авіація чи бронетехніка. Саме тому чисельність залишається високою, але структура сил поступово адаптується до нових технологій.

Виклики та перспективи

Головний виклик — якість підготовки і технічний стан. Значна частина танків, літаків і кораблів потребує модернізації. Санкції ускладнюють закупівлю запчастин і нових систем. Іран компенсує це власним виробництвом і співпрацею з окремими партнерами.

Другий виклик — баланс між двома військовими структурами. Артеш має більше людей і важкої техніки, але КВІР володіє політичним впливом і сучаснішими ударними засобами. Це іноді створює внутрішню конкуренцію за ресурси.

Мобілізаційний потенціал залишається сильною стороною. Навіть за умов втрат країна здатна швидко поповнювати підрозділи за рахунок резерву і Басідж. Водночас масова мобілізація вимагає значних матеріальних ресурсів і часу на підготовку.

Станом на 2026 рік чисельність армії Ірану продовжує забезпечувати стратегічну глибину. 610 тисяч активних військовослужбовців, 350 тисяч резерву та великий парамілітарний ресурс створюють одну з наймасовіших військових машин регіону. Ефективність цієї машини залежить не лише від кількості людей, а й від здатності інтегрувати живу силу з ракетними, дроновими та асиметричними можливостями.

Аналітики відзначають, що Іран свідомо зберігає високу чисельність як елемент стримування. Велика армія ускладнює будь-які плани швидкої наземної операції проти країни. Водночас акцент на масовість доповнюється розвитком систем, які дозволяють завдавати ударів на значній відстані без необхідності розгортати великі контингенти за кордоном.

Таким чином, чисельність збройних сил Ірану у 2026 році залишається стабільною і значною. Подвійна структура, обов’язковий призов і розгалужена система резерву формують основу військового потенціалу країни. Подальший розвиток залежатиме від здатності модернізувати техніку і підвищити професійний рівень особового складу без втрати чисельної переваги.