Оникс ракета, або П-800 за офіційним індексом, — це надзвукова крилата протикорабельна ракета, яку Росія активно застосовує проти об’єктів на території України. Вона поєднує високу швидкість, складну траєкторію польоту та здатність уражати як морські, так і наземні цілі. У 2026 році ця зброя залишається одним із ключових елементів російських ударів по портовій інфраструктурі та логістичних об’єктах півдня нашої країни.

Ракета Оникс запускається з мобільних берегових комплексів типу Бастіон, кораблів Чорноморського флоту та інших платформ. Її конструкція дозволяє розвивати швидкість понад 2,5 Маха на висоті та знижуватися до 10–15 метрів над поверхнею в кінцевій фазі. Такий профіль значно ускладнює виявлення та перехоплення навіть сучасними засобами протиповітряної оборони. За роки повномасштабної війни російські війська неодноразово використовували Оникс для атак на Одеську та Херсонську області, завдаючи шкоди цивільній інфраструктурі та економіці регіону.

Технічні рішення, закладені в Оникс, роблять її універсальною загрозою. Ракета може коригувати курс у польоті, має активну радіолокаційну головку самонаведення та стійкість до деяких засобів радіоелектронної боротьби. Це дозволяє їй залишатися ефективною навіть у умовах щільного протидії.

Історія створення та основні етапи розвитку

Роботи над проектом почалися ще в радянський період у конструкторському бюро НВО машинобудування. Ракета створювалася як універсальна зброя для боротьби з надводними кораблями противника на середніх дистанціях. Після розпаду СРСР розробку продовжила Росія, і в 2000-х роках П-800 Оникс почала надходити на озброєння.

Перші серійні зразки з’явилися на початку 2000-х. У 2015 році на озброєння російської армії офіційно прийняли береговий ракетний комплекс Бастіон-П, основним озброєнням якого стала саме ракета Оникс. Експортна версія під назвою Яхонт постачалася до кількох країн, а індійська BrahMos стала результатом спільної модернізації оригінальної конструкції.

У 2010-х Росія оголосила про роботи над модернізованою версією Оникс-М. Вона отримала збільшену дальність, покращену точність та посилений захист від засобів радіоелектронної боротьби. Деякі джерела вказують на дальність до 800 км для цієї модифікації, хоча реальні бойові характеристики залежать від конкретного профілю польоту та умов застосування.

Технічні характеристики та конструкція

Ракета Оникс досягає швидкості до 2,6–2,9 Маха на висоті та зберігає надзвуковий режим навіть на малій висоті в термінальній фазі, що робить її однією з найшвидших крилатих ракет середнього радіусу дії у світі.

Ось основні параметри ракети Оникс у зведеній таблиці:

Дані про технічні характеристики узагальнено на основі інформації з відкритих джерел, зокрема CSIS.

Конструкція Оникс продумана для максимальної ефективності на надзвукових швидкостях. Корпус виконаний з жароміцних матеріалів, здатних витримувати сильний аеродинамічний нагрів. Крила та керма розкриваються після старту, забезпечуючи маневреність. Бойова частина оптимізована для ураження кораблів: напівбронебійний корпус пробиває обшивку, а фугасний заряд створює потужний внутрішній вибух.

Принцип роботи та політний профіль

Ракета Оникс використовує комбіновану силову установку. На старті твердопаливний прискорювач розганяє її до швидкості, необхідної для запуску прямоточного двигуна. Після відділення прискорювача вмикається ramjet — рідинний прямоточний повітряно-реактивний двигун.

Ramjet працює за простим, але ефективним принципом. На високій швидкості набігаюче повітря стискається в повітрозабірнику, змішується з пальним і згоряє в камері згоряння. Гарячі гази виходять через сопло, створюючи тягу. Відсутність складних турбін і компресорів дозволяє двигуну працювати стабільно на швидкостях понад 2 Маха без перегріву та зносу, типових для турбореактивних двигунів.

Політний профіль Оникс продуманий для максимальної дальності та живучості. Після старту ракета швидко набирає висоту до 10–14 км. На цій висоті повітря розріджене, опір значно менший, а швидкість — вища. Це дозволяє економити пальне та долати більші відстані. На маршевій ділянці працює інерціальна система наведення з можливістю корекції за даними супутникової навігації або команд з носія.

Перед атакою цілі Оникс знижується до 10–15 метрів над поверхнею води чи суші. На такій висоті вона йде під радіогоризонтом більшості наземних радарів і використовує рельєф місцевості або морські хвилі для додаткового маскування. Активна радіолокаційна головка самонаведення вмикається на кінцевій ділянці, захоплює ціль і коригує траєкторію до прямого влучання. Ракета здатна виконувати протиракетні маневри, що ускладнює перехоплення.

Бойове застосування проти України

З перших місяців повномасштабного вторгнення Росія почала використовувати ракети Оникс з території окупованого Криму. У травні 2022 року російське командування вперше офіційно заявило про застосування П-800 проти українських об’єктів у районі Одеси. З того часу Оникс регулярно з’являється в зведеннях про удари по портовій інфраструктурі, зернових терміналах, об’єктах рекреації та військових позиціях на півдні України.

Ракета Оникс запускається переважно з берегових комплексів Бастіон-П, розгорнутих на Кримському півострові. Коротка відстань до цілей (іноді 100–200 км) дозволяє застосовувати її навіть у профілі з меншою дальністю, але з максимальною швидкістю та низькою висотою. Це скорочує час підльоту до 3–6 хвилин, що суттєво обмежує можливості української ППО щодо реагування.

Окрім портів, Оникс уражав логістичні об’єкти, склади та іноді цивільну інфраструктуру. У 2023–2025 роках фіксувалися удари по Херсонській області та акваторії Чорного моря. Російська сторона позиціонує ракету як протикорабельну, однак на практиці вона використовується як універсальна крилата ракета для наземних цілей. Це пов’язано з бажанням економити інші типи ракет та створювати додаткове навантаження на українську систему протиповітряної оборони.

За даними, оприлюдненими головнокомандувачем ЗСУ у 2024 році, з 211 ракет Оникс, випущених Росією з початку повномасштабного вторгнення, українська протиповітряна оборона перехопила лише 12 — менш ніж 6 %. Це один із найнижчих показників перехоплення серед усіх типів російських крилатих ракет.

Низький відсоток перехоплення пояснюється поєднанням високої швидкості, низьковисотного профілю та обмеженого часу на реакцію. Деякі ракети вдавалося збивати на маршевій ділянці або за допомогою засобів радіоелектронної боротьби, які порушували роботу головки самонаведення.

Виклики для протиповітряної оборони та український досвід

Перехоплення Оникс — складне завдання навіть для сучасних систем. Швидкість понад 2,5 Маха означає, що від моменту виявлення до влучання залишається дуже мало часу. На малій висоті в термінальній фазі ракета часто перебуває нижче радіогоризонту наземних радарів, а активна головка самонаведення дозволяє їй діяти автономно в останні секунди.

Українські сили протиповітряної оборони адаптувалися до цієї загрози. Поєднання зенітно-ракетних комплексів Patriot, SAMP/T, NASAMS та засобів радіоелектронної боротьби дозволяє перехоплювати частину ракет на підході. Електронне подавлення головки самонаведення та інерціальної системи дає додаткові шанси. Проте повне прикриття всього узбережжя залишається складним через географію та кількість пускових установок у Криму.

Важливим елементом протидії є превентивні удари по самих комплексах Бастіон та носіях ракет. Знищення пускових установок та складів боєприпасів у тилу противника зменшує кількість запусків. Крім того, посилення морського компоненту ППО та розгортання додаткових радарів надводного спостереження допомагає виявляти пуски раніше.

Модернізації та перспективи

Росія продовжує роботи над удосконаленням Оникс. Модифікація Оникс-М, за заявами розробників, отримала збільшену дальність до 800 км, покращену стійкість до перешкод та точніше наведення на наземні цілі. Це робить ракету ще більш універсальною та небезпечною для об’єктів у глибині території України.

Експортні варіанти Яхонт та спільні розробки типу BrahMos демонструють, що базова конструкція залишається затребуваною на міжнародному ринку. Для України це означає, що подібні загрози можуть з’явитися не тільки з боку Росії, а й у інших регіональних конфліктах.

У 2026 році Оникс ракета продовжує бути реальною загрозою для українського Чорномор’я. Її характеристики — висока швидкість, складний політний профіль, потужна бойова частина та відносна стійкість до засобів протидії — роблять її небезпечною зброєю навіть у обмеженій кількості. Протидія такій загрозі вимагає комплексного підходу: сучасних зенітних систем, потужної радіоелектронної боротьби, превентивних дій проти пускових установок та постійного вдосконалення тактики застосування ППО.

Зміцнення протиповітряного щита України, отримання додаткових систем Patriot та SAMP/T, а також розвиток власних засобів радіоелектронної боротьби та дронів-перехоплювачів залишаються пріоритетними напрямками для зниження ефективності російських ударів ракетами типу Оникс. Кожна перехоплена ракета — це врятовані життя та збережена інфраструктура.