Попередня

ОСТАННІЙ НОМЕР

Том 15, №1-2' 2020г.

ПРОБЛЕМАТИКА ВИВЧЕНОЇ БЕЗПОРАДНОСТІ: ОГЛЯД СУЧАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розглядається проблема поведінкового рівня предиспозиції, предикації, ґенезу, нозоспецифічності соматизації та соціально−психологічної дезадаптації особистості в контексті соціально−поведінкових наук. Порушується питання визначення взаємообумовленості феноменології навченої безпорадності, зокрема її психоемоційних і психосоматичних корелят, копінг−стратегій, механізмів психологічних захистів, поведінкових та атрибутивних патернів у часовій перспективі та суб'єктивного контролю особистісно−регулятивних особливостей й способів переробки конфліктів в системі адаптаційних можливостей особистості. Феноменологія навченої безпорадності розглядається в контексті питання розвитку переконання про нездатність опрацювання несприятливого контексту подій, що мають особистісний сенс для людини, як особливої форми засвоєного словесного процесу, обумовленого психологічною гнучкістю та ставленням до досвіду безпорадності. Розглядається питання предиспозиції вторинних психосоматичних новоутворень соціально−психологічного ґенезу; механізми психосоматичного захворювання; нозоспецифічні прояви навченої безпорадності; предикативні чинники соматизації та соціально−психологічної дезадаптації. Проаналізовано чотирьохкомпонентну структуру особистісної безпорадності.

Ключові слова: вивчена безпорадність, песимістичний атрибутивний стиль, біопсихосоціальна модель хвороби, соматогенії.

Завантажити в форматі PDF (613 KB)