Під горами китайського Чунціна ховається справжній інженерний монстр. Станція Хун’яньцунь лежить на глибині 116 метрів — це вище за Біг-Бен і майже як 40-поверховий будинок, тільки занурений у скелю. Коли пасажир ступає на перший ескалатор, попереду ще сім. Спуск триває вісім-десять хвилин. Вуха закладає, ніби в літаку під час посадки.

До 2022 року цей титул понад шістдесят років тримала київська «Арсенальна». Тепер пальма першості — у Китаю. І це не просто цифра в рейтингу. Це відповідь на рельєф міста, де будинки чіпляються за схили, а дороги звиваються серпантином між скелями.

Чунцін називають «містом гір і туманів». Тут метро то піднімається над річкою, то пірнає під пагорби. Хун’яньцунь стала найяскравішим прикладом цієї боротьби людини з ландшафтом. Станція відкрилася 25 січня 2022 року на лінії 9, а через рік прийняла ще й лінію 5. З того моменту вона офіційно найглибша у світі.

Чому саме тут довелося копати так глибоко

Чунцін стоїть на крутих схилах між Янцзи та Цзялін. Різниця висот у межах одного району може сягати сотень метрів. Інженери не могли прокласти тунель ближче до поверхні — довелося пробиватися крізь скелю. Найглибша точка станції — 116 метрів від рівня вулиці. Рівень рейок лежить приблизно на 106 метрах.

Перепад між двома головними входами вражає ще більше. Вхід №2 і вхід №4 розділені вертикаллю в 141 метр. Це як піднятися на 48-й поверх, тільки всередині гори. Щоб подолати цю прірву, пасажири користуються системою з семи-восьми ескалаторів і траволаторів. Або швидкісним ліфтом, який долає шлях за 53 секунди.

Саме цей перепад висот зробив Хун’яньцунь не просто станцією, а своєрідним вертикальним транспортним вузлом між гірськими кварталами і набережною.

Будівництво тривало з серпня 2017-го. Основні роботи з виїмки породи зайняли близько 400 днів. Робітникам щодня доводилося спускатися і підніматися майже сорок хвилин пішки — це було схоже на сходження на невелику гору перед початком зміни. У 2025 році проєкт отримав золоту нагороду Міжнародної асоціації тунелювання як «Проєкт року».

Як виглядає спуск і що відчуваєш під землею

З входу №4 починається довгий каскад ескалаторів. Один за одним. Світло м’яке, стіни з бетону і скла. По дорозі пасажири бачать художні панно, присвячені історії «червоних скель» — саме так перекладається назва станції. Хун’янь — це місце, пов’язане з подіями китайської історії середини XX століття.

На платформі атмосфера спокійна. Острівна платформа для однієї лінії, бічні — для іншої. Поїзди приходять регулярно. Температура під землею стабільна, повітря свіже завдяки потужній вентиляції. Але саме відчуття глибини залишається. Коли ліфт мчить угору, тиск змінюється так різко, що багато хто інстинктивно ковтає або затискає ніс.

Місцеві вже звикли. Для них станція стала зручним способом швидко спуститися з пагорба до річки. Раніше шлях займав пів години серпантином. Тепер — кілька хвилин ескалаторами або ліфтом. Туристи ж спеціально приїжджають, щоб відчути цей «політ у надра».

Порівняння з іншими рекордсменами

До появи Хун’яньцунь беззаперечним лідером була «Арсенальна» в Києві. 105,5 метра. Відкрита 6 листопада 1960 року. Її глибина теж продиктована рельєфом — високим правим берегом Дніпра. Два послідовні ескалатори загальною довжиною понад 100 метрів. Спуск триває близько п’яти хвилин.

«Арсенальна» лишається найглибшою в Європі і в Україні. Під час повітряних тривог вона виконувала роль укриття — і це теж частина її історії. Але за абсолютною глибиною китайська станція її обійшла.

Пхеньянське метро часто ставлять на друге місце. Оцінки коливаються від 100 до 120 метрів. Точні цифри держава тримає в секреті. Система будувалася і як транспорт, і як бомбосховище. Ескалатори там теж довгі — спуск займає три-чотири хвилини.

Ось актуальний рейтинг станом на 2026 рік:

Дані зібрані з офіційних звітів метрополітенів і технічних публікацій. Хунтуді в тому ж Чунціні — ще один гігант з майже сотнею ескалаторів. Вона довго тримала китайський рекорд, поки не з’явилася сусідка.

Інженерні виклики і рішення

Будувати станцію всередині гори — це не просто копати вниз. Довелося працювати з нестабільними породами, високим рівнем ґрунтових вод і обмеженим простором на поверхні. Інженери застосували метод розширеної аркової опори — технологію, яка дозволила зменшити обсяг тимчасових кріплень.

Конструкція станції багаторівнева. Є вестибюлі, пересадочні галереї, технічні приміщення. Високошвидкісні ліфти — перші в китайському метрополітені такого типу. Швидкість 2,5 метра за секунду. Чотири кабіни піднімають пасажирів майже на сто метрів за хвилину.

Саме поєднання глибокого закладення, величезного перепаду висот і сучасної системи вертикального транспорту зробило Хун’яньцунь унікальним об’єктом світової транспортної інженерії.

У 2025 році на станції навіть провели вертикальний марафон. Учасники піднімалися 860 сходами з перепадом 141 метр. Це вже не просто інфраструктура — це місце, де люди свідомо йдуть на випробування.

Що ще варто знати про глибокі станції

Глибина метро залежить не тільки від амбіцій. Головні фактори — геологія, існуюча забудова і рельєф. У рівнинних містах станції рідко йдуть глибше 30–40 метрів. У гірських або з високими берегами річок — інша історія.

Лондонське метро, найстаріше у світі, має найглибшу станцію Hampstead на рівні близько 58–59 метрів. Це вдвічі менше за китайський рекорд. Московські і петербурзькі станції глибокі через складні ґрунти і потребу в укриттях часів холодної війни. Але абсолютний лідер зараз — Чунцін.

Для пасажирів глибока станція означає довший шлях. Але сучасні ескалатори і ліфти роблять його комфортним. Головне — не поспішати і дати вухам звикнути до зміни тиску.

Хун’яньцунь сьогодні

Станція працює стабільно. Вона стала частиною повсякденного життя району Юйчжун. Туристи знімають відео довгих ескалаторів, місцеві просто їдуть на роботу. У вестибюлях — тематичні рельєфи і мозаїки. Все виглядає сучасно і функціонально.

Чунцінське метро взагалі повне сюрпризів. На тій же мережі є найвища станція світу — Хуалунцяо, де платформа висить майже на 50 метрах над землею. Один і той самий місто вміщує і найглибшу, і найвищу точки метрополітену.

Хун’яньцунь показує, наскільки далеко може зайти інженерна думка, коли природа ставить жорсткі умови. 116 метрів під скелею — це не заради рекорду. Це спосіб з’єднати людей, які живуть на різних рівнях одного міста. І поки пасажир стоїть на ескалаторі, що повільно несе його вниз, він може відчути, як людина навчилася підкорювати навіть гори зсередини.