Рабство — одна з найстаріших і найжорстокіших форм залежності, яка існувала майже в усіх цивілізаціях. Від античних ринків до плантацій Нового Світу і кріпацьких сіл Східної Європи люди століттями продавали, купували й примушували до праці інших. Питання, коли саме скасували рабство, не має однієї відповіді. Процес розтягнувся на століття і в кожній країні відбувався по-своєму.

Українські землі теж пройшли цей шлях. Тут замість класичного рабства панувало кріпацтво — система, яка за ступенем безправ’я часто майже не відрізнялася від нього. Саме тому відповідь на запит «коли скасували рабство» для багатьох українців тісно пов’язана з подіями 1861 року.

Щоб розібратися повно, варто пройтися по головних віхах: від перших заборон у Європі до останніх офіційних скасувань у ХХ столітті.

Ранні кроки: Європа та Британська імперія

Перші серйозні удари по інституту рабства завдала Європа. У 1807 році Велика Британія заборонила работоргівлю. Це був важливий, але ще не остаточний крок. Повне скасування рабства в британських колоніях відбулося пізніше.

28 серпня 1833 року парламент ухвалив Slavery Abolition Act. Закон набрав чинності 1 серпня 1834 року. За ним понад 800 тисяч людей у Карибському басейні, Південній Африці та інших колоніях отримали свободу. Власники отримали компенсацію від держави — близько 20 мільйонів фунтів стерлінгів. Це була величезна сума на ті часи.

Франція пішла подібним шляхом. Після революції 1848 року рабство в її колоніях скасували остаточно. До цього Наполеон встиг його відновити, але друга спроба виявилася успішною.

Сполучені Штати: війна і Тринадцята поправка

В Америці шлях до свободи виявився найкривавішим. Президент Авраам Лінкольн 1 січня 1863 року видав Прокламацію про звільнення рабів. Вона стосувалася лише штатів Конфедерації, які воювали проти Півночі. Багато хто тоді сприйняв її як військовий хід, а не як моральний акт.

Остаточно рабство в США скасували лише 18 грудня 1865 року, коли Тринадцяту поправку до Конституції ратифікували необхідні три чверті штатів.

Після цього в країні з’явився Juneteenth — день, коли 19 червня 1865 року новину про свободу донесли до Техасу. Сьогодні це федеральне свято.

Українські землі: кріпацтво замість класичного рабства

На території сучасної України класичного рабства в європейському розумінні майже не було з часів Київської Русі. Замість нього утвердилося кріпацтво. Селянин був прив’язаний до землі, не міг вільно переїжджати, одружуватися без дозволу і розпоряджатися своїм майном.

У західних регіонах, що входили до Австрійської імперії, процес почався раніше. У 1781–1782 роках імператор Йосиф II скасував особисту залежність селян у Галичині. Панщину (обов’язкову працю) ліквідували вже під час революції 1848 року. На Буковині кріпацтво офіційно скасували 9 серпня 1848 року.

На підросійських землях усе сталося пізніше. 19 лютого (3 березня за новим стилем) 1861 року імператор Олександр II підписав Маніфест про скасування кріпосного права. За різними оцінками, свободу отримали понад 22 мільйони людей у всій імперії, зокрема мільйони на українських теренах.

Селяни стали особисто вільними, але землю мали викуповувати протягом десятиліть. Багато хто ще довго залишався в економічній залежності від колишніх поміщиків.

Ця реформа змінила соціальну структуру українського села. З’явилася можливість купувати землю, переселятися, відкривати власну справу. Водночас вона породила нові конфлікти: викупні платежі, черезсмужжя, малоземелля.

Латинська Америка та інші регіони

Бразилія стала останньою країною Америки, яка скасувала рабство. «Золотий закон» імператриця Ізабела підписала 13 травня 1888 року. На той момент у країні ще залишалося близько 700 тисяч рабів.

На Кубі рабство скасували 1886 року. У більшості іспанських колоній процес завершився в другій половині ХІХ століття.

Останні офіційні скасування

Навіть у ХХ столітті рабство залишалося легальним у деяких країнах. Оман скасував його 1970 року, Ємен — у 1962-му. Останньою країною світу, яка офіційно заборонила рабство, стала Мавританія. Президентський указ вийшов 1981 року. Кримінальну відповідальність за володіння людьми там запровадили лише 2007 року.

Міжнародне право теж відіграло роль. Ліга Націй ухвалила Конвенцію про рабство 1926 року. ООН доповнила її 1956-го Додатковою конвенцією про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства.

Дані зібрані на основі матеріалів Britannica та українських історичних досліджень.

Чому процес був таким довгим

Економіка багатьох країн будувалася на примусовій праці. Цукрові плантації Карибів, бавовняні поля американського Півдня, зернові маєтки Російської імперії — усе це вимагало дешевої робочої сили. Власники чинили опір, політики вагалися, а суспільна думка змінювалася повільно.

Важливу роль відіграли аболіціоністські рухи. У Британії Вільям Вілберфорс десятиліттями виступав у парламенті. В Америці — Фредерік Дуглас, Гаррієт Табмен, «підпільна залізниця». В українському контексті — література та публіцистика, які викривали кріпацьку систему.

Навіть після юридичного скасування свобода часто залишалася неповною. У США з’явилися «чорні кодекси» і система оренди землі. В Російській імперії — викупні платежі, які скасували лише 1907 року. У Мавританії спадкове рабство існує досі, попри заборони.

Сьогодні, за оцінками міжнародних організацій, у різних формах сучасної залежності (примусова праця, боргове рабство, торгівля людьми) перебувають десятки мільйонів людей по всьому світу.

Історія скасування рабства — це не одна дата й не один закон. Це довга боротьба ideй, економіки та людської гідності. Для українців особливо значущим залишається 1861 рік, коли мільйони селян отримали особисту свободу. Але повне визволення від усіх форм примусу — завдання, яке людство вирішує досі.