Коротко

• Офіційна валюта Австрії — євро (код EUR, символ €). Один євро = 100 центів.
• Шилінг вийшов з обігу після введення готівкового євро 1 січня 2002 року. Фіксований курс: 1 € = 13,7603 шилінга.
• Купюри: 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 €. Монети: 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів плюс 1 і 2 €. Австрійські монети мають власний національний бік.
• Картки й безконтакт приймають майже скрізь у містах. Готівка досі потрібна в селах, на ринках і в маленьких Gasthaus.
• Банкомати називаються Bankomat. Знімайте в банкоматах банків, а не в «жовтих» апаратах туристичних зон, і завжди обирайте списання в євро.
• Старі шилінги останньої серії Австрійський національний банк обмінює безстроково і без комісії.

Ці шість пунктів закривають більшість пошукових запитів. Далі — як це працює на касі, в банкоматі й у кав’ярні, де люди досі плутають шилінг з євро.

Валюта в Австрії — євро. Не шилінг, не «австрійський франк» і точно не австралійський долар, з яким країну плутають у квитанціях і в авіаційних формах. Євро тут і законний платіжний засіб, і те, що ви побачите на цінниках, у меню й на екрані термінала. Код ISO 4217 — EUR, числовий код 978. Платити можна готівкою з будь-якої країни єврозони: німецька монета з орлом, італійська з Данте чи словацька з хрестом проходять так само, як віденська з Моцартом.

Шилінг (ATS) австрійці згадують із теплом, інколи навіть рахують «в голові» великі суми по-старому. Але в гаманці його давно немає. Готівковий євро зайшов 1 січня 2002-го, паралельний обіг двох валют тривав до 28 лютого того ж року. Відтоді на касі приймають лише євро. Якщо у вас раптом завалялася пачка старих купюр з Моцартом — це вже не «гроші на каву», а предмет для обміну в Національному банку.

Для поїздки цього мало знати. Австрія — країна, де картка закриває готель і супермаркет, а на ярмарку в Тіролі вам усміхнуться і покажуть на табличку «Nur Bargeld». У практиці я кілька разів ловив себе на тому, що в Відні можна прожити тиждень майже без кешу, а за 40 хвилин електричкою — уже ні. Тож нижче не лише «яка валюта», а що саме класти в гаманець, де знімати і на яких дрібницях люди втрачають десятки євро без потреби.

Євро як офіційна валюта: що це означає на практиці

Австрія увійшла до Євросоюзу 1995 року і стала однією з перших учасниць економічного та валютного союзу. Безготівковий євро з’явився 1 січня 1999-го — зарплати, рахунки компаній, держбюджет уже рахували в новій одиниці. Банкноти й монети прийшли пізніше, через три роки. Зараз Австрія — частина єврозони з 21 країни ЄС. Болгарія приєдналася 1 січня 2026-го, тож карта «де ходять євро» стала ще ширшою. Понад 350 мільйонів людей у ЄС користуються цією валютою щодня — цифра з матеріалів Ради ЄС та Європейського центрального банку.

Для мандрівника з цього випливає проста річ. Євро, зняті в Берліні чи Братиславі, в Австрії — ті самі гроші. Немає «австрійського курсу всередині євро». Є один номінал, одні банкноти, різні лише національні боки монет. Центробанк країни — Oesterreichische Nationalbank, скорочено OeNB. Він входить до Євросистеми: грошову політику задає ЄЦБ у Франкфурті, а Відень відповідає за готівку, фінансову стабільність і обмін старого шилінга.

Цінники пишуть із комою, не з крапкою. €3,50 — це три євро і п’ятдесят центів, а не три з половиною тисячі. Для українського ока перші дні це дратує, потім око звикає. Податок уже включено в ціну: окремо «плюс ПДВ» на чеку кафе ви не побачите. Стандартна ставка Umsatzsteuer — 20%, на більшість харчів, готелі й ресторани діють знижені 10% або 13%. Платите рівно ту суму, яка стоїть біля страви.

• Офіційна назва валюти — euro, українською євро, не відмінюється в множині в фінансових текстах, у розмові кажуть «євро» на будь-яку кількість.
• Розмінна одиниця — cent, 100 центів = 1 €.
• Символ € ставлять і перед сумою, і після; в меню частіше після, з пробілом або без.
• Банкноти однакові в усій єврозоні. Монети — ні: «національний» бік у кожної країни свій.

Ці чотири пункти варто тримати в голові, коли будете звіряти чек або пояснювати дитині, чому в жмені монети з різними портретами, а касир приймає всі.

Як шилінг став євро і чому курс «намертво» зафіксований

Австрійський шилінг проіснував з 1925-го, з перервою на аншлюс, і повернувся 1945-го. До євро він був стабільною альпійською валютою, довго прив’язаною до німецької марки. Коли 31 грудня 1998 року Рада ЄС затвердила безвідкличні курси, для Австрії записали: 1 євро = 13,7603 шилінга. Не 13,76 «приблизно». Саме 13,7603 — і цей коефіцієнт не плаває. Банки, нотаріуси, суди досі ним користуються, якщо в старому договорі сума стояла в ATS.

Перехід вийшов дворівневий, і в цьому багато хто досі плутається. З 1999-го євро вже було «бухгалтерською» валютою, а в гаманцях лежали шилінги. Готівку змінили 1 січня 2002-го. Два місяці можна було платити і так, і так; решту вам уже намагалися дати в євро. З 1 березня 2002-го шилінг перестав бути законним платіжним засобом. Магазини його більше не беруть.

Зате Національний банк обіцяє інше. Банкноти й монети останньої шилінгової серії міняють на євро без обмеження за сумою і без кінцевої дати. Без комісії, за тим самим курсом 13,7603. Старіші серії, виведені з обігу ще до 1999-го, мали 20-річне вікно — воно вже закрите. Якщо знайшли в бабусиній скриньці рожеву «п’ятсотку» останнього зразка — її ще візьмуть. Якщо купюру, яку вивели в сімдесятих, швидше за все ні.

1. Взяти банкноти або монети останньої серії.
2. Прийти до каси OeNB у Відні (є окремий порядок і для пошкоджених купюр).
3. Отримати євро за фіксованим курсом, без «сьогоднішнього комерційного».

Для звичайної поїздки цей ритуал не потрібен. Він має сенс, якщо ви успадкували конверт із шилінгами або купили їх «на пам’ять» і раптом вирішили, що пам’ять може почекати. Пошкоджені монети OeNB на касі не міняє — цим займається монетний двір Münze Österreich.

Цифри в таблиці — не «приблизний туристичний курс», а арифметика фіксованого коефіцієнта. Саме так рахує банк, коли ви приносите пачку старих грошей.

Які банкноти й монети ходять в Австрії

Купюри євро мають номінали 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500. У гаманці австрійця найчастіше живуть 10, 20 і 50. Сотня вже просить пояснення на касі невеликого магазину, двохсотка й п’ятсот — майже завжди зайві для побуту. Банкноту 500 € ЄЦБ більше не друкує з 27 квітня 2019 року (Німеччина й Австрія видавали її до 26 квітня того року). Вона досі законний засіб платежу і зберігає номінал. Обміняти її можна в будь-якому нацбанку єврозони безстроково. Оплатити нею круасан — погана ідея: касир має право відмовити, якщо не тягне видати решту або є реальний ризик тримати такі суми в шухляді.

Першу серію банкнот намалював віденський дизайнер Роберт Каліна. Мости й архітектурні стилі, жодних реальних будівель конкретної країни — щоб ніхто не образився. Другу серію, «Europa», адаптував німець Райнхольд Герштеттер. Обидві серії ходять паралельно. Підробки трапляються, тож на світлі варто глянути на водяний знак і голограму, особливо на «п’ятдесятках», які підробляють найчастіше.

Монети: 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів, 1 € і 2 €. Австрія тут унікальна дрібницею, яку колекціонери знають напам’ять. Вона — єдина країна з латинським алфавітом, яка дублює номінал і на національному боці. Дизайн зробив Йозеф Кайзер. Теми три: квіти, архітектура, люди.

Національний бік австрійських монет

На всіх монетах є дванадцять зірок ЄС, рік карбування і геральдична штриховка австрійського прапора — червоно-біло-червоні смуги передані лініями, бо на металі немає кольору. Гурт «двійки» несе напис «2 EURO ★★★». Монети інших країн єврозони в Австрії дійсні без застережень. Збирачі інколи виловлюють ювілейні «двійки», але на касі вони — звичайні два євро, не сувенір.

Дріб’язок варто возити з собою свідомо. Автомат для туалету, старий паркомат, церковна кружка, чайові «на заокруглення» — це все монети. Купюра 5 € на таке не завжди підходить, а 50 € касир маленької пекарні зустріне важким поглядом. За спостереженнями, найзручніший «міський» набір — кілька 10 і 20, одна 50 про запас і жменя 1–2 € плюс центи. Більше кешу в кишені лише дратує і натирає.

Як платити: готівка, картка, телефон

Австрійці люблять кеш сильніше, ніж про це думає типовий турист з німецького вокзалу. За даними опитування ЄЦБ SPACE, у 2022 році близько 70% платежів у магазинах ішли готівкою, хоча за сумою частка кешу була вже близько половини: дрібні покупки — банкнота, великі — картка. Відтоді безконтакт рвонув уперед. Австрійський національний банк зафіксував: на кінець 2024-го 95% транзакцій з дебетових карток на касі були контактлес. Це не суперечність. Люди носять і картку, і двадцятку. Просто на касі супермаркету вже махають телефоном, а в Heuriger за вино все одно кладуть купюру.

Visa і Mastercard проходять у готелях, супермаркетах Billa, Spar, Hofer, на заправках, у музеях, на ÖBB і в міському транспорті Відня. Maestro досі живий, хоча нові пластики вже частіше Debit Mastercard. American Express — лотерея: п’ятизірковий готель візьме, сімейна Gaststätte — ні. PIN-код треба знати. Підпис на чеку в Європі майже вимер, а «чіп і пін» для сум понад ліміт безконтакту нікуди не дівся.

• Великі мережі, аптеки, вокзали, аеропорти — картка без питань.
• Рахунки від кількох десятків євро в ресторані — теж картка, часто з чайовими на терміналі.
• Кав’ярня «на стійці», кіоск з каштанами, фермерський ринок, нічліг у приватному пансіоні в Альпах — тримайте кеш.
• Деякі заклади ставлять мінімум для картки (умовно від 10–15 €). Це не завжди законно в чистому вигляді, але сперечатися через круасан немає сенсу.

Гібридний режим — найменш нервовий. У містах я в практиці тримаю 50–100 € готівкою на людину і живу з картки. У гірському селі цю суму подвоюю в перший же вечір, бо найближчий Bankomat може бути «за перевалом», тобто за 12 кілометрів серпантином.

Банкомати Bankomat і пастка DCC

Банкомат австрійською — Bankomat. Слово написане на синіх і червоних вивісках Erste, Sparkasse, Raiffeisen, Bank Austria, Volksbank. Працюють цілодобово, у нічних тамбурах банків часто треба прикласти картку до зчитувача, щоб двері відчинилися. Шукати найближчий можна через сервіс Bankomat-Suche — сайт німецькою, але карта зрозуміла без словника.

Знімати краще в банкоматі конкретного банку, не в окремому апараті посеред туристичної площі. Euronet і подібні мережі спеціалізуються на комісії й на так званій динамічній конвертації валют, DCC. Екран раптом питає: списати в гривнях (або в доларах, злотих — у якій валюті рахунок)? Великими літерами показують «вигідний» курс. Він невигідний. Націнка легко з’їдає від кількох до понад десяти відсотків. Правильна відповідь завжди одна: платити / знімати в EUR, конвертацію хай робить ваш банк, не автомат у аеропорту.

1. Обирайте Bankomat із назвою банку, не «нейтральний» жовтий ящик біля собору.
2. Вставляєте картку, вводите PIN. На екрані мова може перемкнутися на англійську.
3. Сума — кратно 10 або 20 €, знімайте одразу потрібне на кілька днів, щоб не платити комісію свого банку кілька разів.
4. Якщо питають «конвертувати в валюту картки?» — ні, відмова, remaining in euro.
5. Заберіть картку, гроші, чек. Чек варто глянути: там буде курс і комісія автомата, якщо вона є.

Комісія «на місці» в банківських банкоматах для іноземних карток буває різною: інколи нуль, інколи фіксовані кілька євро. Окремі мандрівники в 2025–2026 роках скаржилися на 6–8 € навіть у банківських мережах — це вже не «міф про Euronet», а політика конкретного емітента плюс збір еквайра. Перед поїздкою відкрийте тариф українського банку: зняття за кордоном, плата за конвертацію EUR, денний ліміт. Ліміт у гривневому еквіваленті на курсі може «не дотягнути» до бажаних 400 € за раз — тоді знімайте двома операціями або підніміть ліміт у застосунку.

Кредиткою готівку краще не знімати. Це не «оплата», а cash advance: відсотки часто стартують відразу, без пільгового періоду. Дебетова картка Visa/Mastercard або мультивалютний рахунок (Wise, Revolut та аналоги) для кешу спокійніші. Цей текст не замінює консультацію вашого банку чи фінансового радника: тарифи змінюються, і єдине джерело правди — договір саме вашої картки.

Де міняти гроші і як не віддати курс «на чай»

Обмінники в аеропорту Wien-Schwechat і біля Stephansdom живуть з націнки. Спред 8–12% на готівковій гривні чи доларі — не фантазія, а те, що я бачив на табло власними очима, стоячи з валізою після нічного рейсу. «Нульова комісія» часто означає гірший курс. Рахуйте не рядок «комісія 0», а скільки євро дають за 1000 гривень порівняно з міжбанком.

Для більшості людей з України найчистіша схема така. Картка з нормальним курсом конвертації EUR + зняття в банківському Bankomat + трохи кешу, зміненого ще вдома в банку, якщо хочете мати банкноти «на перший день». Готель і квитки — з карти. Ринок і чайові — з купюр. Обмінник у центрі Відня лишайте на випадок, коли картка заблокувалась і треба пережити вечір.

• Не міняйте великі суми в аеропорту «про всяк випадок».
• Не несіть пачки готівки «бо в Європі все за кеш» — це вже не 2010 рік.
• Не погоджуйтесь на DCC ні в банкоматі, ні на терміналі магазину. Напис на екрані може бути «Accept conversion» зеленою кнопкою — це пастка зручності.
• Не знімайте з кредитки, якщо є дебет.
• Перевірте, чи банк не блокує «нетипові» транзакції за кордоном. СМС про поїздку або ввімкнений 3-D Secure рятують більше, ніж зайві 200 € у шкарпетці.

Сусіди Австрії живуть у різних валютах, і це плутає маршрути «кільцем». Німеччина, Італія, Словенія, Словаччина — євро. Швейцарія і Ліхтенштейн — швейцарський франк. Чехія — крона. Угорщина — форинт. Перетнули кордон біля Нікельсдорфа — і раптом термінал хоче HUF. Євро там інколи беруть «по курсу закладу», майже завжди поганому. Краще зняти місцеве або платити карткою в локальній валюті.

Ціни, чайові і дрібні звички, які економлять нерви

Відень не дешевий і не «швейцарський» за ценником. Еспресо (kleiner Schwarzer) у звичайному місці часто виходить близько 2,90 €, капучино — близько 4,50–6 €, у туристичній кав’ярні біля собору легко перевалити за шістку. Обіцянки «євро як у супермаркеті в Україні» забудьте. Проїзд, музей, шніцель, келих шпруделера — усе в євро, усе вже з податком.

Чайові не американські 20%. Норма — заокруглити рахунок або залишити 5–10% за нормальне обслуговування. У кафе рахунок 4,60 € — кладете 5 і кажете «Stimmt so» (решти не треба). У ресторані 38,40 € — лишаєте 42 або 43, не 50 «щоб не образити». Офіціант у Відні рідко влаштовує шоу подяки. Мовчки забрав, кивнув — так і має бути. На карту чайові теж можна додати, термінал часто питає. Готівкою «на чай» усе ще людяніше в маленьких закладах, бо безготівковий тип іде в загальну касу і не завжди доходить до конкретної людини.

На оренді авто саме кредитка, не дебет: заставу заморожують на сотні євро, і «ліміт картки» може несподівано схлопнутися посеред поїздки. Це окрема маленька драма, яку туристи влаштовують собі в суботу вранці біля стійки Hertz. Перевіряйте доступний кредит до прильоту, не після.

Типові помилки, на яких згорають гроші

Перша — плутанина Австрії з Австралією в банківському застосунку. Код країни AT, валюта EUR. Австралія — AU і AUD. Якщо термінал або обмінник раптом пропонує австралійський долар, ви не в Зальцбургу, ви в глюку. Друга — купюра 200 чи 500 € «про запас». Її не люблять ні касири, ні ви самі, коли решту видають жменею дрібниці. Третя — міняти гривню в першому-ліпшому Wechselstube біля опери, бо «треба ж євро». Картка вже конвертує краще, якщо тариф банку не грабіжницький.

Четверта помилка болючіша, бо виглядає як турбота банкомата про вас. DCC. Зелена кнопка, сума «зрозуміла в гривнях», жодних розрахунків у розумі. Курс ушитий з націнкою. Я майже натиснув її опівночі в Schwechat, бо очі злипались і екран був українською. Врятувало те, що сума в гривнях виглядала підозріло «круглою» і завеликою. Відмовився, зняв у євро — на рахунку потім було помітно менше списання, ніж обіцяв автомат.

П’ята — їхати в Альпи з однією карткою і нулем кешу. Термінал «не ловить», банк вирішив, що транзакція підозріла, господар хати каже «тільки готівка». Шоста — платити дрібну каву купюрою 50 € о 7:30, коли каса щойно відкрилась і розмін ще в сейфі. Сьома — вважати, що шилінг «ще десь приймають, бо сувенір». Не приймають.

• Не беріть 500 € «щоб компактно возити велику суму».
• Не зберігайте PIN у нотатках телефону відкритим текстом і не пишіть його на картці — банально, працює проти вас саме тоді, коли гаманець зникає в метро.
• Не ігноруйте SMS-ліміти: денне зняття 200 € при рахунку ресторану 180 картою і таксі кешем швидко впирається в стелю.
• Не забувайте: чек у ресторані вже з податком. «Плюс сервіс 15%», якщо його раптом додають окремим рядком без попередження, варто запитати. Чайові — ваша справа, не автоматична графа.

Більшість з цих речей коштує не тисячі, а 15–40 € за візит. На тлі квитка до Зальцбурга ніби дрібниця. За три поїздки набігає на зайву вечерю. Дурнувато втрачати їх на зеленої кнопки банкомата.

Якщо вдома знайшли шилінги або «дивні» євромонети

Остання серія шилінгових банкнот і монет — до OeNB, безстроково, курс 13,7603, без комісії. Пошкоджені купюри теж можна спробувати відшкодувати через їхню касу, за регламентом. Монети з дефектом — до Münze Österreich. Старіші серії, виведені ще до появи євро, прострочені: 20 років з моменту вилучення минули.

Євромонети з Моцартом, едельвейсом чи собором — звичайні гроші. Їх не треба «зберігати окремо як австрійські». Вони ходять від Лісабона до Гельсінкі. Ювілейна «двійка» з якоюсь датою теж іде як 2 €, якщо це офіційний обіговий випуск, а не сувенірна позолота з кіоску біля Шенбрунна. Сувенірна медаль у блістері — не валюта. Її на касі не візьмуть, хоч би як блищала.

Колекційна вартість обігових монет для нефахівця майже нульова. Винятки є, їх шукають люди з каталогами, не туристи з валізою. Не варто розбирати касу пекарні в пошуках «рідкісного року» — ні вам спокою, ні касиру.

Що покласти в гаманець перед вильотом

Короткий робочий набір, без магії. Одна дебетова картка Visa або Mastercard з увімкненими платежами в EUR і зрозумілим тарифом конвертації. Друга картка — запасна, в іншому місці, не в тому ж гаманці. PIN напам’ять. У застосунку банку — піднятий ліміт на період поїздки й повідомлення про країну. Готівка: 80–150 € на людину дрібними купюрами, якщо сидите в Відні чи Зальцбургу; більше, якщо маршрут сільський. Нуль купюр по 200 і 500. Жменя монет не обов’язкова з дому — її назбираєте з решти за перший день.

Валюта Австрії — євро, і на цьому можна було б зупинитись. Але саме дрібниці вирішують, чи поїздка відчувається «дорого через Альпи», чи просто «європейські ціни, без дурних комісій». Обирайте Bankomat, а не ящик із DCC. Платіть карткою там, де світиться термінал, і тримайте двадцятку для місць, де термінал — це ящик з-під вина. Шилінги залиште музею або касі OeNB. А перед великим переказом, орендою чи відкриттям рахунку в австрійському банку — поговоріть зі своїм банкіром: стаття пояснює, чим платити в поїздці, і не замінює індивідуальної фінансової консультації.

Якщо збираєтеся наступного тижня — перевірте тариф картки сьогодні ввечері, роздруковувати нічого не треба. І так, у меню €3,50 це три з половиною євро. Решта підтягнеться сама, щойно почуєте перше «Stimmt so».