Віспа довго вважалася однією з найстрашніших хвороб в історії. Її поява в Америці після прибуття європейців призвела до загибелі близько чотирьох мільйонів представників корінних народів, які не мали імунітету. Досі ці висновки спиралися переважно на письмові джерела. Тепер науковці отримали перші беззаперечні генетичні докази.

Міжнародна група дослідників з Ірландії та Чилі виявила ДНК вірусу натуральної віспи на двох природно муміфікованих тілах. Рештки знайшли на півночі Чилі. Люди померли в період між 1492 і 1631 роками. Результати дослідження опубліковані в журналі Science.

Штам CAM9 як сполучна ланка

Вилучені вірусні геноми виявилися майже ідентичними. Це свідчить про одночасне зараження обох людей невдовзі після прибуття європейців до Південної Америки. Лінію назвали CAM9. Побудоване генеалогічне дерево показало: цей штам з’єднує середньовічні європейські варіанти зі штамами ХХ століття.

Геноміст Шигекі Накагоме з Триніті-коледжу в Дубліні зазначив, що геноми CAM9 стали своєрідним знімком еволюції вірусу. Аналіз виявив: після швидкого поширення в Америці еволюція штаму сповільнилася на два століття. У ХІХ столітті швидкість мутацій знову зросла. Вчені пов’язують це з початком масових вакцинацій.

Значення для науки Глобального Півдня

Антропологиня Констанца де ла Фуенте Кастро з Університету Чилі підкреслила складнощі роботи з давньою ДНК. Вона з часом зазнає руйнувань. Водночас відкриття демонструє багатий науковий потенціал регіону. Воно також наголошує на важливості розвитку місцевої науки в країнах Глобального Півдня. Унікальні археологічні та генетичні знахідки мають досліджуватися безпосередньо в місцях їхнього виявлення.