Рівень тривожності серед українців у 2025–2026 роках залишається одним із найвищих за весь період повномасштабної війни. За даними соціологічних досліджень, близько третини дорослого населення має ймовірні симптоми тривожного розладу — це майже в шість разів більше, ніж до 2022 року. Постійне відчуття небезпеки, порушення сну та накопичена втома формують фон, у якому тривога стає не епізодом, а майже звичним станом.

Ця ситуація не виникла раптово. Вона є результатом багаторічного тиску, коли організм і психіка працюють у режимі постійної мобілізації. Повітряні тривоги, економічна нестабільність і відсутність чітких горизонтів планування створюють умови, у яких нервова система рідко отримує можливість повного відновлення.

Розуміння механізмів цього явища допомагає не лише пояснити, чому тривога зараз така поширена, а й знайти більш ефективні способи підтримки себе та близьких.

Статистика тривожності: що показують дослідження 2025–2026 років

Опитування, проведені протягом останнього року, фіксують стабільно високі показники психологічного навантаження. У грудні 2025 року 91 % українців оцінювали свій рівень стресу як високий або дуже високий. Найчастішою емоцією назвали втому — її відчували 52 % респондентів. Частка тих, хто вважає свій психологічний стан задовільним, знизилася з 36 % у 2024 році до 29 % у 2025-му.

За даними репрезентативного дослідження травня 2025 року, 33,5 % опитаних мали ймовірну тривожність, а 28,2 % — депресію. Ці цифри суттєво перевищують довоєнні оцінки Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з якими поширеність тривожних розладів в Україні у 2021 році становила близько 4,5 %. Симптоми тривоги, депресії та посттравматичного стресового розладу фіксували у 54 % дорослих. Порушення сну відзначали 72 % респондентів.

Дані зібрані на основі досліджень Gradus Research та матеріалів ВООЗ. Вони показують не лише зростання клінічних проявів, а й зміну характеру реакції: менше гострої паніки, більше хронічної втоми та приглушеної тривоги.

Війна як головний драйвер: постійна загроза і порушення базових ритмів

Головною причиною залишається тривала війна. Щоденні повітряні тривоги, особливо нічні, безпосередньо впливають на сон. Середня тривалість сну українців скоротилася приблизно на 40 хвилин. Недосип сам по собі підвищує рівень кортизолу, посилює реактивність мигдалеподібного тіла та знижує здатність префронтальної кори регулювати емоції.

Постійна загроза небезпеки тримає нервову систему в стані гіперпильності, коли навіть у відносно спокійні періоди організм очікує наступного сигналу тривоги.

Цей механізм пояснює, чому багато людей починають ігнорувати сирени. Це не байдужість, а наслідок емоційного виснаження: ресурси на реагування вичерпуються. Паралельно зростає кількість соматоформних проявів — головний біль, серцебиття, проблеми з травленням, які не мають чіткої органічної причини, але чітко пов’язані зі стресом.

Економічний тиск підсилює цей ефект. Невизначеність щодо доходів, зростання цін, ризики відключень електроенергії та необхідність постійно адаптуватися до нових обмежень створюють відчуття втрати контролю. У дослідженнях саме фінансова нестабільність і відсутність безпеки часто називають серед найсильніших стресорів після безпосередньої загрози життю.

Кумулятивний ефект і зміна емоційного ландшафту

Тривога 2026 року відрізняється від реакцій перших місяців війни. Тоді переважали гострий страх і мобілізація. Зараз домінує накопичена втома. Люди звикають жити всередині високих ризиків, але ціна цього звикання — зниження емоційної гнучкості та зростання фонової тривожності.

Соціологи фіксують, що запит на психологічну підтримку залишається високим (понад 40 %), однак реальні звернення значно рідші. Частина населення вважає, що «в таких умовах це нормально», і відкладає допомогу. Водночас саме хронічний характер стресу робить його небезпечним для фізичного здоров’я: зростає частота інсультів, інфарктів та загострень хронічних захворювань.

Інформаційне середовище також відіграє роль. Постійний потік новин про обстріли, втрати та політичні рішення підтримує стан очікування поганого. Навіть коли людина свідомо обмежує споживання інформації, фон залишається.

Чому саме зараз: поєднання факторів

Станом на середину 2026 року кілька процесів збіглися. Війна триває четвертий рік, що перевищує типовий горизонт адаптації більшості людей. Енергетична інфраструктура зазнає регулярних ударів, що додає побутової невизначеності. Економічні очікування бізнесу та громадян коливаються біля нейтральної зони, але не переходять у стійкий оптимізм.

Тривога зараз — це не лише реакція на окремі події, а системна відповідь на тривале перебування в умовах, де базові потреби в безпеці, передбачуваності та відновленні систематично порушуються.

Глобальний контекст також має значення. У світі після пандемії COVID-19 рівень тривожних розладів зріс, і Україна, перебуваючи у стані війни, відчуває цей тренд у посиленому вигляді. Проте локальні фактори — війна, повітряні тривоги та економічний тиск — залишаються визначальними.

Що можна зробити для зменшення впливу

Повне усунення причини наразі неможливе, однак зменшити інтенсивність тривоги реально. Регулярний, навіть короткий, якісний сон має пріоритет. Техніки заземлення, обмеження нічного споживання новин і підтримка фізичної активності допомагають знизити фоновий рівень активації нервової системи.

Важливо розрізняти нормальну реакцію на об’єктивну загрозу і патологічну тривогу, яка починає обмежувати повсякденне функціонування. У другому випадку звернення до фахівця — не слабкість, а раціональний крок. Державні та громадські програми ментального здоров’я розширюють доступ до допомоги, і кількість спеціалістів зростає.

Тривога зараз є відображенням реальності, у якій живе країна. Розуміння її джерел дозволяє ставитися до власного стану без самозвинувачення і шукати підтримку там, де вона дійсно потрібна. Збереження здатності до відновлення залишається одним із ключових ресурсів і для окремої людини, і для суспільства загалом.