Кирило Олексійович Буданов народився 4 січня 1986 року в Києві на лівому березі, в районі, де звичайні київські двори межували з великими мріями. Сьогодні, у 2026 році, він обіймає посаду керівника Офісу Президента України — одну з найвпливовіших посад у державі. Його шлях від молодого офіцера спецпідрозділів Головного управління розвідки до генерала-лейтенанта, Героя України та державного управлінця став прикладом того, як особиста відданість, холодний розум і бойовий досвід формують лідерів нового часу.

Буданов очолював ГУР МО України з серпня 2020 до січня 2026 року, перетворивши військову розвідку на ефективний інструмент захисту країни в найскладніший період новітньої історії. У січні 2026 року Президент Володимир Зеленський довірив йому очолити Офіс Президента. Ця біографія — не просто перелік посад і дат. Це історія людини, яка з перших днів повномасштабної війни та ще раніше, з 2014 року, стояла на передовій як у буквальному, так і в переносному сенсі.

У відкритих джерелах та спогадах колег Буданов постає як людина, яка не шукає слави, але завжди опиняється там, де рішення важать найбільше. Його кар’єра поєднує жорстку бойову практику, глибоку аналітику та здатність працювати в тіні — якості, які зробили його одним з ключових гравців української системи безпеки.

Ранні роки: київське дитинство та перші орієнтири

Дитинство Кирила пройшло на лівому березі Києва, на вулиці, яка тоді називалася Бойченка. Батько, Олексій Буданов, працював інженером на Київському радіозаводі, а після незалежності почав займатися бізнесом. Мати, Тетяна, працювала в загсі. Дідусь, який служив у ВМФ у 1950-х, розповідав онукові історії про службу та розвідку — саме вони, за спогадами Буданова, вплинули на вибір професії найбільше.

У школі № 128 на лівому березі, де в 1990-х діяли єврейські класи з поглибленим вивченням івриту, Кирило здобув міцну базу. Він досі пам’ятає основи івриту та зберігає теплі стосунки з єврейською громадою України. Літо часто проводив у Криму, де захопився підводним плаванням та орієнтуванням — навичка, яка згодом не раз рятувала життя під час спецоперацій.

Змалку мріяв про військову службу. Улюбленими фільмами були стрічки з Жаном-Полем Бельмондо, особливо «Професіонал». Родина була релігійною — ікона досі стоїть у кабінеті Буданова. Саме поєднання дисципліни, любові до вітчизни та раннього інтересу до «невидимого фронту» сформувало його характер: спокійний, методичний, готовий діяти там, де інші відступають.

Освіта в Одесі та шлях до ГУР

Після школи влітку 2003 року Буданов поїхав до Одеси вступати до єдиного на той час військового інституту, який готував десантників — Одеського інституту сухопутних військ. Конкурс був жорсткий: медкомісія, психологічні тести, фізичні нормативи, іспити з математики та мов. З кількох сотень абітурієнтів пройшли одиниці.

Навчання було суворим. Курсанти вчилися виживати з мінімумом сну, швидко їсти, відстоювати себе. Буданов добре вчився, допомагав товаришам, а в останні роки навчання до інституту почали приїжджати представники спецпідрозділів ГУР — саме вони й «забрали» його після випуску 2007 року.

Після закінчення інституту молодий лейтенант одразу опинився в спецпідрозділах Головного управління розвідки на Рибальському острові в Києві. До 2014 року він зосередився на навчанні та підготовці — класичний шлях офіцера, який не поспішає, але системно росте. У 2013 році на потязі з Одеси він познайомився з Маріанною — психологинею, яка згодом стала його дружиною. Вони одружилися 25 жовтня 2014 року.

Донбас 2014–2016: вогонь, поранення та перші спецоперації

З весни 2014 року Буданов брав участь у бойових діях на Донбасі. Він увійшов до складу неформальної «Групи 40» — підрозділу, де служили досвідчені розвідники та волонтери. Група виконувала завдання з отримання інформації, евакуації людей та проведення диверсійних акцій у тилу противника.

За роки на фронті Буданов отримав три поранення. Одне з найтяжчих — у 2015 році в районі Горлівки під час операції проти російського комплексу радіоелектронної боротьби «Красуха». Уламки влучили в шию та лопатку. Друге поранення сталося в день народження дружини — він подзвонив їй зі шпиталю спокійним голосом, жартуючи, що перевіряє пальці. Третє — у грудні 2016 року, коли куля розтрощила лікоть. Реабілітацію проходив у США, у Walter Reed.

У серпні 2016 року Буданов керував спеціальною операцією на тимчасово окупованій території Криму, в районі Армянська. Група висадилася з моря, діяла в умовах високого ризику, вступила в бій з російськими спецпризначенцями ФСБ «Вимпел». Операція мала на меті знищення важливих об’єктів противника. Попри складнощі, група виконала частину завдань і вийшла з оточення, подолавши значну відстань вплав. Ця операція стала однією з найяскравіших сторінок його бойової біографії.

Призначення на чолі ГУР та трансформація розвідки

У 2018–2020 роках Буданов виконував закриті спеціальні завдання. У 2020 році він став заступником директора одного з департаментів Служби зовнішньої розвідки України. 5 серпня 2020 року Президент Володимир Зеленський призначив його начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України. На той момент Буданову було 34 роки.

За роки на посаді він послідовно підвищувався у званнях: бригадний генерал (2021), генерал-майор (2022), генерал-лейтенант (7 вересня 2023). У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових за версією NV.

Джерела даних: Вікіпедія, Babel.ua.

Роль у повномасштабній війні: стратегія та результати

З перших днів повномасштабного вторгнення ГУР під керівництвом Буданова відігравав критичну роль. Розвідка надавала інформацію про плани противника, допомагала зривати російські десантні операції (зокрема в районі Гостомеля), організовувала роботу безпілотних систем Magura V5 проти кораблів Чорноморського флоту РФ. Було проведено низку рейдів на окупований Крим, зокрема в районі мису Тарханкут.

З травня 2022 року Буданов очолював Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Під його координацією відбулися десятки обмінів, у результаті яких додому повернулися тисячі українських захисників, зокрема з «Азовсталі». У 2022–2024 роках ГУР активно використовував дрони та спеціальні операції для послаблення російського флоту в Чорному морі.

8 лютого 2024 року Кирилу Буданову присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Він також повний кавалер ордена «За мужність» та має низку інших державних нагород.

Особисте життя: сім’я, цінності та ціна служби

Маріанна Буданова — друга дружина Кирила. Вони зустрілися в 2013 році на потязі з Одеси, одружилися в жовтні 2014-го. Для Буданова це другий шлюб, від першого в нього є син. Маріанна — психолог, волонтерка, у 2020 році балотувалася до Київської міської ради. Сім’я для Буданова — головна цінність. Він часто повторює, що саме дружина та діти тримають його «на землі».

У листопаді 2023 року стало відомо, що Маріанна Буданова зазнала отруєння важкими металами (миш’як та ртуть), ймовірно, через їжу. Вона пройшла курс лікування, стан стабілізувався. Аналогічні симптоми спостерігалися у кількох співробітників ГУР. Розслідування триває, і це стало одним з найгучніших випадків, які підкреслили ризики, з якими стикаються українські розвідники та їхні близькі.

Буданов відомий спокійним характером, любов’ю до тварин (у кабінеті живуть жаби на ім’я Петро та інші «хатні улюбленці»), релігійністю та звичкою ретельно готуватися до будь-якої операції. Колеги відзначають: він ніколи не покладається на випадок, завжди вивчає деталі та завершує справу до кінця.

2026 рік: нова роль та державне бачення

2 січня 2026 року Президент України Володимир Зеленський призначив Кирила Буданова керівником Офісу Президента України. Це рішення стало логічним продовженням довіри, яку глава держави виявляв до розвідника протягом років. У березні 2026 року Буданов також очолив Раду з питань підтримки підприємництва.

На новій посаді він приніс армійський стиль управління: чіткість, відкритість до діалогу, акцент на результат. Досвід роботи з найскладнішими спецопераціями та стратегічне мислення, сформоване в ГУР, стали в пригоді вже на державному рівні. У червні 2026 року Буданов відмовився від польського ордена «За заслуги перед Польщею» на знак солідарності з позицією України щодо нагородних питань.

Сьогодні, коли Україна продовжує боротьбу за своє майбутнє, Кирило Буданов залишається однією з тих фігур, чиє ім’я асоціюється з професіоналізмом, стійкістю та здатністю діяти в інтересах держави навіть у найтемніші часи. Його біографія — це живий доказ того, що справжні лідери формуються не в кабінетах, а в умовах, де ціна помилки — людські життя.

У 2026 році Буданову виповнилося 40 років. Попереду — нові виклики та рішення, які впливатимуть на долю країни. Але вже зараз зрозуміло: шлях від звичайного київського хлопця, який мріяв про службу, до людини, яка стоїть поряд з Президентом у найвідповідальніший момент, — це історія про відданість, професіоналізм та тиху, але невтомну працю на благо України.