Якщо відкрити гаманець у Бейруті, картина рідко буває «чисто ліванською». Поруч із зеленими й рожевими купюрами з кедром лежать м’яті сотні США. Це не туристичний каприз. Так країна навчилася виживати, коли власні гроші за кілька років втратили майже всю купівельну спроможність.

Нижче — не суха довідка, а карта місцевого грошового світу: як називати валюту, який курс дивитися, що брати з собою і де легко обпектися.

Як правильно називати ліванські гроші

Українською найчастіше кажуть «ліванський фунт». Англійською ISO закріпив саме Lebanese pound, звідси код LBP. У країні ж на вустах інше слово — ліра. Арабською це ليرة لبنانية, французькою — livre libanaise. Усі три назви позначають одну й ту саму одиницю.

Формально фунт ділиться на 100 піастрів (кіршів). На практиці ця дрібниця давно мертва: інфляція «з’їла» її ще в 1980-х, і ніхто не рахує піастрами ні каву, ні проїзд. Цифровий код валюти — 422.

Запам’ятайте три літери LBP і курс біля 89 500 за долар — цього достатньо, щоб не плутати ліванський фунт із лівійським динаром чи сирійською лірою, які туристи інколи плутають на слух.

Центральний банк — Banque du Liban, скорочено BDL. Саме він друкує банкноти, оголошує орієнтир курсу й намагається втримати крихкий спокій після років хаосу з кількома паралельними цінами долара.

Курс: один долар і кілька реальностей

До осені 2019 року ліванський фунт майже чверть століття стояв як скеля: 1 507,5 LBP за 1 USD. Це була вітрина «Швейцарії Близького Сходу». Потім вітрина тріснула.

Спочатку з’явився вуличний курс. Потім банки обмежили зняття доларів. Потім держава дефолтнула за євробондами. Офіційна цифра ще довго прикидалась, ніби нічого не сталось, тоді як на площі Хамра долар уже коштував тисячі, потім десятки тисяч фунтів.

У лютому 2023-го Банк Лівану зрушив офіційну позначку до 15 000 LBP за долар — девальвація приблизно на 90%. Ринку цього було мало. Улітку 2023-го курс стабілізувався біля 89 500, а з кінця січня 2024-го саме цю цифру банки почали ставити в свої баланси. Станом на вересень 2026-го міжнародні котирування коливаються близько 89 550 LBP за долар, тоді як у статистиці BDL фігурує рівний орієнтир 89 500.

Окремий всесвіт — так званий лолар (lollar). Це долари, які зависли в банківській системі ще до кризи. Зняти їх «живими» зеленими майже неможливо. Люди отримують фунти за внутрішнім, принизливим курсом близько 15 000 LBP за «банківський» долар, тобто приблизно 17 центів реальної вартості. Натомість fresh dollar — готівка, привезена з-за кордону, або новий переказ — має повну силу.

Джерело орієнтиру офіційного ряду — статистика Banque du Liban.

Короткий сюжет падіння

Ліванська грошова історія схожа на роман із кількома обкладинками. Спочатку османська ліра, після Першої світової — єгипетський фунт, далі спільна валюта Сирії й Лівану під французьким мандатом. Власний ліванський фунт остаточно відв’язали від сирійського в 1948–1949 роках. Банк Лівану як емісійний центр з’явився в 1963–1964-му.

Світловий удар серпня 2020-го в порту Бейрута, пандемія, політичний вакуум і пізніші воєнні удари лише підсилили втечу від національної купюри. Люди почали мислити в доларах навіть тоді, коли в руках тримали пачку фунтів.

Міфи, які заважають зрозуміти ліванський гаманець

Що лежить у гаманці: банкноти й майже невидимі монети

Сучасний ряд паперових грошей — це шість номіналів. Монети формально існують, але після обвалу курсу вони більше схожі на сувенір, ніж на засіб платежу.

Найвища купюра в обігу — 100 000 фунтів. Парламент уже давав Банку Лівану право друкувати 500 000 і навіть 1 000 000 LBP: після знецінення пачка «соток» стала незручно товстою для великих платежів у національній валюті. Поки що в повсякденні панують звичні номінали.

Дизайн сучасних серій навмисно «непортретний». Замість політиків — кедр Лівану, виноград, пшениця, геометричні квадрати й прямокутники. Шістнадцять квадратів на лицьовому боці нагадують про відбудову кварталів і про браму центрального банку. Двадцять п’ять прямокутників на звороті — про єдність районів країни. Водяний знак знову ж таки кедр. Є тактильні елементи для незрячих, мікротекст, рухома захисна стрічка, фарба, що змінює колір під нахилом.

Окремий колекційний всесвіт — полімерна 100 000 2020 року на сторіччя Великого Лівану: площа Нежме, скелі Рауше, фінікійський корабель. Гарна річ для альбому, не для ринку овочів.

Монети 50, 100, 250 і 500 фунтів ще трапляються в шухлядах. Платити ними ніхто особливо не рветься: навіть «п’ятісот» коштують менше цента.

Як платять у країні насправді

Зайдіть у пекарню в Тріполі — вам можуть назвати ціну у фунтах. Сядьте в ресторан у Геммайзе — меню часто в доларах, а здачу інколи відрахують мішаниною зелених і місцевих купюр. Аптека, заправка, орендодавець, сервіс генератора — скрізь своя мікроугода.

У 2026-му туристичне відомство окремо нагадало закладам гостинності: ціни мають бути в лірах, а гість має право платити або LBP, або доларами за курсом на день розрахунку. На папері це захист споживача. На вулиці звичку «все в USD» так швидко не стерти.

Грошові перекази діаспори, «свіжі» рахунки в банках і мережі обмінників на кшталт OMT, Whish Money, BoB Finance частково замінили класичний банкінг. Саме туди люди несуть готівку, коли треба надіслати родині або розбити сотню на дрібні купюри.

За моїм досвідом розмов із тими, хто їздить у Бейрут регулярно, найменше нервів у того, хто везе чисті дрібні долари й міняє лише стільки фунтів, скільки треба на день-два — не на весь відпочинок наперед.

Що варто знати мандрівнику

Ліван — не та країна, куди їдуть «як є, розберемось на місці з карткою». Картка може спрацювати. Може й ні. Готівка лишається страховкою.

• Ведіть із собою долари різного номіналу: сотні для великих витрат, двадцятки й одиниці для таксі, чайових, вуличних кіосків.
• Купюри мають бути рівні, без надписів і надривів.
• Євро теж міняють, але долар — король прилавка.
• Аеропорт і готельний ресепшен рідко дають найкращий курс.
• Ліцензований сарраф у Хамрі, Даунтауні чи біля AUB зазвичай ближчий до ринку.
• Фунтів беріть небагато: пачка 100 000 швидко товстішає, а курс може знову сіпнутися.
• Чеки, «банківські долари» і пропозиції «я тобі перекажу на картку з величезною знижкою» — територія лоларівської магії, не туризму.

У нашій практиці підготовки людей до поїздок на Близький Схід повторюємо просте правило: бюджет рахуйте в доларах, дрібницю — у фунтах, нерви — не вимірюйте курсом з ранкового чату. Курс 89 500 тримається вже не один сезон, але Ліван умів дивувати й раніше.

Порівняння з гривнею і сусідами

Для орієнтира з Києва зручно тримати в голові не «скільки коштує один фунт», а «скільки фунтів у доларі». Один долар — це приблизно 89,5 тисячі LBP і водночас близько 44,5 грн за офіційним українським рядом початку вересня 2026-го. Отже, найбільша ліванська купюра 100 000 — це приблизно півсотні гривень. Звідси відчуття, ніби в Бейруті всі мільйонери: мільйон фунтів — лише близько одинадцяти доларів.

Сирійська ліра — інша історія й інший папір. Лівійський динар — взагалі інша країна. Плутанина в назвах «ліра / фунт / динар» коштує дорого лише тим, хто міняє гроші на око, не дивлячись на код LBP.

Сусіди по регіону теж знають, що таке множинні курси. Унікальність Лівану в іншому: банківська система колись була гордістю, а потім перетворилася на сейф, з якого важко вийняти власні ж долари.

Що змінилось у грошовому житті до 2026 року

Найгучніша новина останніх сезонів — не новий обвал, а відносна тиша. Після липня 2023-го пара USD/LBP майже перестала стрибати щотижня. Банк Лівану припинив фінансувати державу «з коліс», стиснув готівкову масу у фунтах і притис спекулятивні обмінні майданчики. Ліквідні валютні активи регулятора знову пішли вгору порівняно з найгіршими роками кризи.

Це ще не «відремонтована» валюта. Заморожені депозити нікуди не ділись. Закон про розподіл збитків банківської діри досі політично отруйний. Інфляція знизилась, але ціни в доларовому вимірі для багатьох родин лишаються важкими. Туризм і грошові перекази тримають обіг свіжої валюти, проте це крихка підпора.

У серпні 2026-го регулятор окремим циркуляром ще жорсткіше прописав правила для пунктів обміну: капіталізація, ліцензії, простежуваність. Паралельно банки обмежили «гуляння» інкасових чеків у валюті. Лолар на вторинному ринку тримається біля 17 центів за номінальний банківський долар — гірка, але вже звична арифметика.

Для гостя це означає простіше, ніж у 2021–2023-му: менше щоденної рулетки курсу. Для місцевого — що національна купюра знову виконує роль дрібної монети, а справжня заощаджувальна одиниця, як і раніше, лежить у конверті з написом USD.

Ліванський фунт не зник. Він просто схуд до розміру здачі. Кедр на банкноті все ще гарний. Його папір просто більше не обіцяє те, що обіцяв у дев’яностих: спокійну ніч без думки, скільки нулів додасть ранок.