Коротко

• Офіційна валюта Грузії — грузинський ларі, код ISO 4217: GEL, символ ₾. Ділиться на 100 тетрі.
• Єдиний законний засіб платежу на контрольованій території країни. Долар і євро приймають рідко, і майже завжди це програшна історія для гаманця.
• Орієнтир на серпень 2026: 1 долар ≈ 2,61 ларі, 1 євро ≈ 3,03 ларі, 1 ларі ≈ 17,1 грн. Цифри щодня «плавають».
• У Тбілісі й Батумі картки Visa/Mastercard і Apple Pay працюють широко. У селах, на базарах і в маршрутках потрібна готівка.
• Найвигідніше міняти в ліцензованих обмінках центру, не в аеропорту й не в готелі. З України зручніше везти долари або євро, ніж лише гривню.
• Це огляд для подорожі й побутового орієнтиру, не фінансова консультація. Перед великими сумами або переїздом варто звірити курс у банку.

Коротка відповідь, без води: у Грузії платять ларі. Не рублями, не доларами «за замовчуванням» і не євро, хоч останні два охоче візьмуть в обмінці. Місцева назва — ლარი, міжнародний код GEL, дрібна одиниця — тетрі. Емісію веде Національний банк Грузії.

Запит «яка валюта в Грузії» зазвичай ставлять перед квитком на Тбілісі чи Батумі. І правильно роблять: плутанина починається ще на стійці в аеропорту, де пропонують «зручний» курс, а далі — на касі ресторану, де термінал раптом питає, чи списати в доларах. Нижче — як влаштована грошова система, які купюри реально ходять, куди нести готівку і скільки ларі варто мати в гаманці, щоб не бігати ночами в пошуках банкомата.

Окремо про контекст. Грузія — країна, не американський штат. У штаті Джорджія ходять долари США. Тут, між Кавказом і Чорним морем, — ларі. Звучить банально, але цей пошуковий збій досі ловить людей, які бронюють готель «in Georgia» і дивуються курсу.

Що саме вважається валютою Грузії

Грузинський ларі — національна грошова одиниця з 2 жовтня 1995 року. Код GEL, цифровий код 981, символ ₾. Один ларі = 100 тетрі. Назву взяли зі старогрузинської: «ларі» означало скарб, майно, накопичене добро. «Тетрі» — «білий», так колись називали срібні монети ще в Колхіді, від VI століття до н. е. Тобто слова не вигадали в кабінеті маркетолога, їх підняли з власної історії.

Законний статус жорсткий. Ларі — єдиний законний засіб платежу на території Грузії, з вузькими винятками на кшталт вільних індустріальних зон і duty-free. Це не побажання, а норма органічного закону про Нацбанк. Продавець може погодитися взяти долари «по-людськи», але не зобов’язаний. І курс у такому випадку малює сам — зазвичай на свою користь.

Символ ₾ з’явився пізніше за саму валюту. Національний банк затвердив його в липні 2014-го: незамкнене коло з двома горизонтальними рисками, впізнаваний силует. У Unicode він осів як U+20BE. На цінниках частіше пишуть GEL, ₾ або просто «ларі» латинкою. Грузинською літера ლ теж інколи стоїть замість символу, особливо на саморобних табличках біля винних погребів.

Хто друкує й карбує. Виключно Національний банк Грузії, nbg.gov.ge. Комерційні банки ларі не емітують, лише крутять їх у кредитах, депозитах і карткових рахунках. Офіційний курс Нацбанку — індикативний. Ним зручно звірятися, але обмінки й банки ставлять свій спред. Різниця в 2–4 тетрі на доларі за день у Тбілісі — нормальна картина, не змова.

Де ларі не працює

На окупованих територіях Абхазії та Південної Осетії де-факто ходять російські рублі. Ларі там не є робочою валютою. Для громадян України це ще й питання безпеки, не лише каси. Планувати маршрут туди не варто. На решті території — від Сванетії до Аджарії — розрахункова одиниця одна.

Крипта, бонуси мереж і «умовні долари» в оголошеннях про оренду — окрема розмова. Оголошення на квартиру в Тбілісі часто пишуть у доларах, бо так історично склалося після доларизації 1990-х. Але договір оренди й оплата в касі все одно можуть вимагати ларі. За досвідом, якщо господар наполягає на «кеші в доларах», торгуйтеся на курс і фіксуйте його в переписці. Інакше через місяць з’ясується, що «той самий» курс уже інший.

Коротко про історію: купони, гіперінфляція, ларі

До 1993-го на території незалежної Грузії ще доживали радянські рублі. 5 квітня 1993-го їх змінили купоном (კუპონი) один до одного. Купони були тільки паперовими, без розмінної монети, і дуже швидко знецінилися. Номінали росли до сотень тисяч і мільйона. Це був класичний сюжети гіперінфляції перехідного періоду: зарплата «товстішала» в нулях, а полиці — ні.

2 жовтня 1995-го уряд Едуарда Шеварднадзе ввів ларі. Курс обміну: 1 000 000 купонів = 1 ларі. Жорстка прив’язка й обмежена емісія тоді спрацювали. Валюта втрималася, люди перестали рахувати нулі. Попередні історичні гроші грузинських земель — манеті й абазі — лишилися в музеях і на колекційних лотах. Для туриста це швидше байка до келиха, ніж інструкція.

Далі Нацбанк роками боровся з доларизацією. Кредити в доларах, депозити в доларах, цінники «для своїх» у доларах. З 1 липня 2026-го кредити й банківські позики до 1 мільйона ларі мають видаватися лише в національній валюті. Для відпустки це майже неважно. Для тих, хто їде працювати чи купувати житло, — уже так. Ларізація йде не з плаката, а з регулювання: менше валютного ризику на іпотеці, менше сюрпризів, коли долар стрибає.

Банкноти й монети: що реально побачите в гаманці

Повсякденний набір простий. Монети: 5, 10, 20, 50 тетрі, а також 1 і 2 ларі. Банкноти, якими платять щодня: 5, 10, 20, 50 і 100 ларі. Купюра 200 ларі існує, але в магазині її можуть скривитися: розміняти нічим. 500 ларі — майже музейний експонат для звичайної каси. Банкноти 1 і 2 ларі з 1990-х давно замінили монетами; якщо раптом випаде стара паперова «одиничка», це швидше сувенір, ніж робочі гроші.

Поточна серія 2016–2019 років яскравіша за попередню, з нормальним захистом: водяний знак, голограма, фарба, що міняє відтінок. Портрети — грузинський культурний канон, не випадкові обличчя.

Колір серії теж допомагає не плутати купюри в напівтемряві каси: 5 — коричнева, 10 — синя, 20 — червона, 50 — зелена. 100-ларова тримає свою гаму, її важко сплутати з «п’ятдесяткою», якщо не дивитися одним оком. Старі випуски 1995–1999 років для номіналів 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 ларі втратили статус законного платежу з 1 січня 2022-го. Монети 1 і 2 тетрі виведені з 1 січня 2021-го, старий тип 50 тетрі — ще з 2018-го. В обмінці це майже не спіймати, але переглянути купюру зайвим не буде.

Дрібні монети тетрі не викидайте одразу. На базарі ними округлюють до ларі, у метро Тбілісі проїзд близько 1 ларі, і здача копійчана все ще жива. У практиці ловив себе на тому, що після трьох днів кишені гримлять, як у школяра. Це нормально. Краще так, ніж віддавати 10 ларі за хінкалі без здачі, бо «дрібних немає».

Який зараз курс ларі до гривні, долара і євро

Курс не прибитий цвяхом. Ларі — вільно плаваюча валюта малої відкритої економіки: туризм, грошові перекази, імпорт пального, настрій інвесторів. За 2015–2025 роки євро зміцнився до ларі приблизно на 23%, з відскоками в окремі роки. Для туриста це означає одне: дивіться курс тижня, не «пам’ятку з форуму 2022-го».

Орієнтир на 20 серпня 2026-го. За даними Національного банку України, 1 ларі = 17,1070 грн. Перехресна арифметика з індикативного курсу Нацбанку Грузії дає ту саму картину: 1 долар США ≈ 2,61 ларі, 1 євро ≈ 3,03 ларі, 10 гривень ≈ 0,58 ларі. Грубо:

• 100 доларів ≈ 261 ларі;
• 100 євро ≈ 303 ларі;
• 1000 грн ≈ 58–59 ларі;
• 100 ларі ≈ 1710 грн, або близько 38 доларів.

Це не котирування вашої конкретної обмінки. Банк купує дешевше, продає дорожче. Спред 1–2% у центрі Тбілісі — нормальний. 5–8% в аеропорту — теж «нормальний», просто для них, не для вас. Офіційний курс потрібен бухгалтерії, митниці й порівнянню. Живі гроші міняють за комерційним.

Гривню в Грузії міняють, так. Але долар і євро — глибший ринок, вужчий спред, більше вікон, де табличка не «закрито на обід». Турецьку ліру теж беруть, особливо ближче до Батумі. Фунт — без драми. З іншими валютами вже лотерея: або гірший курс, або відмова.

Де міняти гроші, щоб не віддати зайве

Ієрархія проста, і вона рідко підводить.

1. Ліцензовані обмінки (სავალუტო, savaluto) у центрі міста. У Тбілісі найбільше навколо площі Свободи й проспекту Руставелі. Стоять щільно, курси видно на табло, конкуренція жива.
2. Банкомат з карткою без драконівської комісії — зняти ларі, не долари.
3. Відділення великого банку, якщо потрібен чек, велика сума або спокій охоронця.
4. Каса готелю. Зручно після опівночі. Курс зазвичай сумний.
5. Аеропорт. Бережіть для таксі на 50–100 ларі, не для бюджету всієї поїздки.

Після списку — нюанс, який люди пропускають. Обмінка в Грузії часто працює без комісії «зверху»: заробіток уже зашитий у курс. Тому питайте не «яка комісія», а «скільки ларі ви дасте на ці 200 доларів». І дивіться два боки табло: купівля і продаж. Ви продаєте валюту — вам потрібен курс, за яким вони купують.

У практиці я якось за десять хвилин обійшов п’ять віконець біля площі Свободи. Різниця вийшла три тетрі на доларі. На 300 доларах це майже 9 ларі — вечеря на одного в нормальній їдальні. Не станція метро, але й не нуль. Порівнювати сусідні табло тут не жадібність, а гігієна.

Що везти з України. Найменше тертя дають готівкові долари й євро: новіші купюри, без штампів і дитячих малюнків кулькою. Старші, рвані, «з історії» стодоларові інколи крутять у руках і відмовляють. Гривню міняйте частинами, не всю суму в першому ж вікні після трапа. Карткою теж можна не тягнути валізу кешу: зняли в банкоматі Bank of Georgia, TBC чи Liberty — і пішли.

Митниця. Ввозити можна багато, але суму понад 30 000 ларі в еквіваленті треба декларувати. Для звичайної відпустки поріг далекий. Для тих, хто їде з кешем «на всяк випадок на три місяці», — уже ні. Краще не вигадувати схеми, а заповнити декларацію.

Картки, банкомати й безготівка

Тбілісі, Батумі, Кутаїсі, гірськолижні Гудаурі й Бакуріані — картами живуть спокійно. Visa і Mastercard беруть у супермаркетах, аптеках, мережевих аптеках, готелях, більшості ресторанів. Apple Pay і Google Pay на терміналах теж не рідкість. UnionPay — як пощастить. American Express — вужче.

Де карта мовчить. Маршрутка. Базар. Таксі «з руки», не з додатка. Маленька пекарня в районі, де меню писане крейдою. Вінний погріб у Кахетії, де господар рахує в зошиті. Церковна лавка. Деякі кав’ярні в Старому Тбілісі, хоч туристичний потік їх уже підтягнув до термінала. На готівку закладайте запас: не «всю поїздку», а кілька днів життя плюс дорогу між містами.

Банкомати стоять густо в містах. Комісія буває двох шарів: ваш банк удома і банкомат на місці. Перед поїздкою гляньте тариф саме на зняття за кордоном. Ліміт на день теж краще знати заздалегідь, а не о 21:00 біля вокзала. Знімайте одразу в ларі. Якщо термінал пропонує списання в гривнях чи доларах — відмовляйтеся. Це динамічна конвертація, DCC. Курс там майже завжди гірший за картковий розрахунковий.

Те саме на касі магазину. «Списати в USD?» — ні. Платіть у GEL. Речення коротке, користь конкретна. Помічав, як у батумському готелі стійка ввічливо пропонувала «зручні долари». Різниця вийшла відчутна на кількох ночах. Не обман у кримінальному сенсі, просто чужий спред, підписаний вашим пальцем на екрані.

Перекази й фінтех. Картки на кшталт Wise чи Revolut у грузинських терміналах зазвичай дружать з ларі. Комісія залежить від тарифу, не від магії Кавказу. Банківський SWIFT на рахунок у TBC чи Bank of Georgia — робоча історія для довших перебувань, але з комісією й затримкою. Для тижневої поїздки це зайве.

Скільки ларі брати і на що вони вистачають

Цифри нижче — побутовий орієнтир 2026-го в туристичних зонах, не кошторис МВФ. У центрі Тбілісі дорожче, у регіональному містечку — спокійніше. Сезон і локація зсувають чек сильніше, ніж курс за тиждень.

• Метро й міський автобус у Тбілісі: близько 1 ларі за поїздку, карта оплачується окремо.
• Коротке таксі по центру через Bolt: 5–10 ларі; через місто: 10–20; аеропорт–центр: орієнтовно 25–40.
• Маршрутка між містами: часто 10–25 ларі; Тбілісі–Мцхета зовсім дрібна, до Сванетії чи моря — вже десятки.
• Хінкалі: 1,50–3 ларі за штуку. Порція з восьми штук — уже нормальний обід.
• Вечеря на двох у середньому грузинському ресторані: 60–80 ларі, у туристичному ядрі Тбілісі легко більше.

Після цього списку тримайте в голові просту розкладку. Бюджетна доба без алкогольних дегустацій: 80–150 ларі на людину, якщо хостел/гестхаус і їдальня. Середній комфорт з таксі й ресторанами: 200–350. «Красиво» — стелі немає, особливо на дегустаціях у Кахетії. Готівки на перші години після прильоту вистачить 80–150 ларі: таксі, вода, сим-картка, перекус. Решту знімаєте або міняєте в місті.

Чайові. У ресторані 10%, якщо сервіс не включено в чек. У таксі з додатка — за бажанням, часто округлюють. У маршрутці — ні, там фіксований тариф і тіснява. Бармену в винному барі можна лишити дрібницю, ніхто не образиться. Не треба театрально класти 20 ларі на стіл за каву за 5: виглядає дивно, не «по-європейськи щедро».

Крупні купюри. Сто ларі в маленькій пекарні — маленька соціальна драма. Касир шукає здачу, черга зітхає, ви стоїте з хачапурі в руці. Тримайте 5, 10 і 20 для дрібних платежів, 50 — для вечері й таксі. Сотню лишайте на готель, супермаркет, оренду авто.

Типові помилки, на яких згорають гроші

Не містичний Кавказ винен, а швидкість, з якою людина хоче «закрити питання» після нічного рейсу. Нижче — те, що повторюється з сезону в сезон.

1. Обміняти всю суму в аеропорту «щоб більше не думати». Думання коштує дешевше, ніж 5–10% на курсі.
2. Погодитися на списання в доларах на терміналі. DCC маскується під турботу.
3. Везти лише гривню й дивуватися, що третя обмінка поспіль крутить носом або дає лінивий курс.
4. Знімати з банкомата долари, а потім знову міняти їх на ларі. Подвійна конвертація, подвійний спред.
5. Їхати в регіон без готівки, бо «всі вже з Apple Pay». У високогір’ї зв’язок сідає разом із терміналом.
6. Платити за оренду квартири кешем без розписки «бо так прийнято». Прийнято по-різному. Папірець нікому не заважав.

Окремий сюжет — плутанина з «грузинським» і «канадським» доларами на табло. Дивіться код: USD, EUR, UAH, GBP, TRY. Якщо код незнайомий, не кивайте. І ще: не фотографуйте чужі паспорти на стійці обмінки «для інстаграму процесу». Для великих сум можуть попросити документ — це вимога фінмоніторингу, не забаганка касира.

Фальшивки на туристичних стежках трапляються рідше, ніж страшилки в чатах. Але 100-ларову купюру все ж варто глянути на просвіт: водяний знак, захисна нитка, чіткий портрет Руставелі. Мім’ята 5-ларова з ринку — не привід для паніки. Рвана навпіл з скотчем — уже так, її можуть не взяти.

Практичний сценарій: від трапа до першої вечері

Прилетіли в Тбілісі. Банкомат у зоні прильоту — зняти 100–150 ларі. Або обміняти 50 доларів, не більше. Сім-картка, вода, Bolt або офіційне таксі. У місті, уже з багажем у кімнаті, порівняти дві-три обмінки. Міняти решту. Картку лишити основним інструментом, готівку — резервом і «гірським» бюджетом.

Якщо їдете одразу в регіон (Казбегі, Сванетія, Боржомі, вино Кахетії), готівки треба більше: 200–400 ларі на кілька днів плюс дорога. Банкомат у Степанцмінді чи Местії буває, але черга, ліміт і «немає зв’язку» — частина пейзажу. За спостереженнями, найгірший момент — вечір прибуття, коли карта «не проходить», а в гаманці 7 ларі і жуйка. Це не економія, це платний квест.

Оренда авто. Депозит на картці, пальне — часто карткою на мережевих станціях. Дрібні сільські колонки можуть хотіти кеш. Парковки в центрі Тбілісі — мікс додатків і готівки охоронцю з жилеткою. Залишайте дрібні купюри в ніші дверей, не сотню.

Довше ніж два тижні. Тоді вже має сенс рахунок у місцевому банку: TBC і Bank of Georgia звикли до нерезидентів, пакет документів залежить від статусу. Для відпустки рахунок не обов’язковий. Для фрилансу «на зимових квартирах» — інша розмова, і її краще вести з банкіром, не з блогом.

Що з цим робити далі

Валюта Грузії — ларі. Плануйте витрати в ₾, міняйте долари чи євро в міських обмінках, знімайте з банкомата саме ларі, на терміналі завжди обирайте GEL. У місті карта закриє більшість чеків. У дорогу між містами покладіть готівку дрібними номіналами. Курс звіряйте в день обміну, не з екрана, збереженого в квітні.

Перед вильотом зробіть три речі: увімкніть інтернет-банкінг і ліміти на зняття за кордоном; відкладіть 100–200 доларів чи євро чистою готівкою; запишіть у нотатки свіжий індикативний курс, щоб в аеропорту око мало з чим порівняти табло. І все. Решту Грузія пояснить сама — хачапурі за 8–15 ларі якось швидко розставляє пріоритети.

Якщо поїздка не туристична, а про роботу, оренду на місяці чи купівлю житла, уже сідайте з юристом і банком: доларизація договорів, ларізація кредитів і податкові дрібниці — не тема для обмінки на Руставелі. Для решти маршрутів вистачить ларі в гаманці й відмови на екрані «charge in USD».