Коротко

• Офіційна валюта — аргентинське песо, код ISO 4217 — ARS, символ той самий «», що й у долара. Щоб не плутати, долар часто позначають як US.
• Емітент — Banco Central de la República Argentina. Розмінна одиниця — 100 сентаво, але в побуті дріб уже майже не існує.
• У серпні 2026 року за один долар США давали близько 1 480–1 500 песо. Курс рухається щодня, тож цифру варто перевіряти перед поїздкою.
• У гаманці зараз живуть здебільшого купюри 1 000, 2 000, 10 000 і 20 000 песо. Дрібніші номінали ще дійсні, але ними рідко розраховуються.
• Долар — не офіційні гроші, проте для оренди, заощаджень і великих покупок аргентинці мислять саме ним. Для туриста картка без комісії за валюту плюс трохи готівки — найспокійніша схема.
• Матеріал інформаційний і не замінює консультацію фінансиста чи обмінника. Курс, комісії банків і правила в’їзного контролю змінюються.

Офіційна валюта Аргентини — аргентинське песо. На міжнародних табло воно фігурує як ARS, удома — просто як «». Якщо побачите цінник8 000 за каву з круасаном, це не вісім тисяч доларів. Це місцеві гроші, і на серпень 2026-го така сума — кілька доларів, не більше. Долар США в країні ходить широко, його люблять, ним зберігають, ним інколи розраховуються. Але законний засіб платежу один — песо.

Питання «яка валюта в Аргентині» здається простим, доки не дістаєте гаманець у Буенос-Айресі. Символ той самий, що в американського долара. Купюри різнокольорові, на одних ягуар, на інших герої незалежності. Банкомат знімає комісію, від якої очі округлюються. А господар квартири в Палермо називає оренду в доларах, хоча каву навпроти продають у песо, і ценник інколи оновлюють частіше, ніж меню. У цьому й полягає місцева грошова логіка: песо — для щодня, долар — для того, що має пережити місяць.

Нижче — як ця система влаштована насправді: що друкує центробанк, який зараз курс, чим платити туристу і чому аргентинське песо вже кілька разів «перезапускали», зрізаючи нулі. Без пафосу про «економічне диво». З конкретними номіналами, типовими помилками і тим, що працює на практиці.

Офіційна валюта: аргентинське песо, ARS і знак «$»

Аргентинське песо введене 1992 року. Воно замінило аустраль у співвідношенні 1 песо = 10 000 аустралів. Код валюти — ARS, числовий код — 032. Дробитьcя на 100 сентаво, але купівельна спроможність сентаво давно впала нижче за вартість самого металу. Монети в 1, 5, 10, 25 і 50 сентаво формально ще існують як законний платіж, у касі супермаркету їх уже майже не побачите.

Символ — . Той самий, що в США, Мексики, Чилі, Колумбії. Щоб відрізнити, у текстах і квитанціях пишуть ARS, Argабо просто «pesos». Долар позначають US, USD або «dólares». Усна підказка теж працює: якщо сума «вісімсот» за таксі від аеропорту Есейса до центру — це песо. Якщо «вісімсот доларів» — уже розмова про місячну оренду, а не про поїздку.

Друкує і регулює валюту Banco Central de la República Argentina, скорочено BCRA. Саме він задає режим курсу, випускає нові номінали і час від часу вилучає старі серії. Банкноти з різних років ходять одночасно. Це нормально. Касир не морщиться, якщо ви даєте «тваринну» тисячу з оранжевим горнеро поруч із новішою купюрою героїв.

Окремий нюанс, який плутає навіть підкованих мандрівників: слово «peso» саме по собі нічого не каже про вартість. Песо є в Мексиці, Чилі, Уругваї, Колумбії, на Кубі, у Домініканській Республіці й на Філіппінах. У кожного свій код і свій курс. Аргентинське — найслабше серед великих латиноамериканських песо, якщо міряти до долара. Про це нижче, у порівнянні.

Банкноти і монети: що лежить у гаманці зараз

Інфляція зробила дрібні купюри майже декоративними. У щоденному обігу — чотири номінали. Решта ще дійсні, але ними розраховуються рідко, і здача дрібницею інколи перетворюється на квест.

Серія «Heroínas y héroes de nuestra historia» прийшла на зміну «тваринній» лінійці 2016 року, де були гуанако, кондор, тарука, південний гладкий кит, ягуар і той самий горнеро. Старі купюри 20, 50, 100, 200 і 500 песо ще можна зустріти. 10 і 20 песо майже випали з обігу: за курсом серпня 2026-го двадцятка — це приблизно півтора цента США. Носити її як гроші сенсу мало, як сувенір — будь ласка.

Монети 1, 2, 5 і 10 песо карбували, зокрема, у серії 2017 року. Формально вони дійсні. Практично каси просять купюру, а здачу «накручують» на картку або просто заокруглюють. Сентаво в магазині — уже фольклор. За спостереженнями, навіть автомат для напоїв інколи «не розуміє» дрібних монет і чекає купюру чи QR.

Купюру 10 000 BCRA випустив 7 травня 2024 року. На аверсі — Бельграно, творець національного прапора, і Марія Ремедіос дель Вальє, героїня війни за незалежність, яку називали «Madre de la Patria». Реверс — присяга прапору 27 лютого 1812 року. Двадцятитисячну запустили 13 листопада 2024-го з портретом Альберді, юриста, чиї ідеї лягли в основу конституції 1853 року. Обидві друкують на папері формату приблизно 155 на 65 мм, з водяними знаками й захисною стрічкою.

Підробляють переважно великі номінали. Дивіться на водяний знак із портретом, мікротекст, голографічну смугу. Якщо купюра підозріло м’яка, фарба мажеться або номер надрукований криво — не беріть. У практиці кілька разів бачив, як на нічному ринку в Буенос-Айресі туристу «здавали» грубу копію десятки. Вдень, у casa de cambio з ліцензією, таке трапляється рідше.

Курс песо до долара: скільки коштує і хто його тримає

Станом на 20–21 серпня 2026 року ринок міняв долар приблизно по 1 480–1 500 песо. Цифра плаває в межах дня. Рік до року песо все одно слабшає: за 12 місяців до серпня 2026-го воно втратило близько 14% до долара. Це вже не обвал 2023-го, але й не «тиха» валюта на кшталт чилійського песо.

Після інавгурації Хав’єра Мілея в грудні 2023-го офіційний курс стрибнув з 366,5 до 800 песо за долар — девальвація більш ніж на 50%. Далі центробанк вів так званий crawling peg: щомісячна девальвація спочатку 2%, потім 1%. 11 квітня 2025 року BCRA запустив валютний коридор: курс вільно плавав між 1 000 і 1 400 песо за долар, а межі коридору розсувалися на 1% на місяць. З 1 січня 2026-го ширину коридору прив’язали до інфляції двомісячної давності за даними INDEC. Тобто якщо в листопаді ціни виросли на 2,5%, у січні межі рухалися на ті самі 2,5%.

Навіщо це знати туристу? Бо «офіційний» і «вуличний» курси більше не живуть у різних всесвітах. До 2024–2025 років прірва між ними була величезною: картка списувала за одним курсом, готівковий «блакитний долар» (dólar blue) давав значно більше песо за ту саму сотню. Після лібералізації ринку й скасування податку PAIS у грудні 2024-го спреди стиснулися. Blue ще існує в cuevas — неофіційних обмінниках — але виграш уже копійчаний, а ризик фальшивок і «не того» курсу нікуди не дівся.

Інфляція. У 2023 році річна сягала 211,4%. На момент приходу Мілея це була одна з найвищих у світі. До липня 2026-го INDEC фіксував уже близько 33,8% рік до року, місячні прирости — у районі 2%. Для аргентинця це полегшення. Для європейця чи українця 30% річних усе одно космос. Ціни в меню скачуть, зарплати індексують із запізненням, оренду часто фіксують у доларах, щоб не переписувати договір щокварталу.

Чому в голові тримають долар, а в касі просять песо

Аргентина давно живе в режимі бімонетарності, навіть коли закон цього не оформлює. Песо виконує роль засобу обігу: ним платять за фактуру, каву, Uber, супермаркет. Долар — одиниця рахунку і збереження вартості. Квартиру в Recoleta виставляють у USD. Автомобіль «з рук» теж. Великий ремонт рахують у доларах, а майстру на тиждень віддають песо за вчорашнім курсом.

Помічав це на побутових дрібницях. У 2024-му знайома знімала квартиру в Палермо: господар називав 900 доларів, а кав’ярня під будинком за тиждень двічі переписувала цінник на medialunas. Гроші ті самі, але різні функції. Одна валюта — щоб купити сьогодні. Друга — щоб сума мала сенс за три місяці.

Мілей ішов на вибори з обіцянкою повної доларизації. Станом на 2026 рік песо ніхто офіційно не скасував. Натомість прибрали більшість обмежень на купівлю валюти резидентами: люди можуть тримати долари легальніше, ніж раніше. Парадокс, про який пишуть економісти: якщо стабілізація спрацює і інфляція впаде, попит на повну заміну песо слабшає. Навіщо міняти валюту, яка раптом перестає танути в руках? Поки що вона тане, просто повільніше.

Як платити в Аргентині: картка, готівка, долари

Коротко: для більшості поїздки 2026 року ведіть карткою без комісії за конвертацію, а в кишені тримайте песо на таксі, чайові, ярмарки й дрібні кафе. Готівковий долар — запасний план, не основне пальне. Це розворот порівняно з 2022–2023 роками, коли картка була майже покаранням через податок PAIS і гірший офіційний курс.

Картки. Після скасування PAIS іноземна Visa чи Mastercard списує приблизно ринковий курс. Wise, Revolut і подібні картки з міжбанком тут якраз доречні. У великих мережах — Coto, Carrefour, Starbucks, мережевих parrilla — термінал стоїть майже завжди. У маленькому бодегоні в Сан-Тельмо можуть сказати «solo efectivo». Завжди питайте до замовлення, не після десерту.

Готівка в доларах. Міняйте в ліцензованій casa de cambio. Western Union теж лишився робочим каналом, хоча «секретний» виграш у курсі вже не той, що був за часів синього долара. Беруть, як правило, купюри по 100 доларів, надруковані після оновлення дизайну 2013 року, без згинів, печаток і написів ручкою. П’ятдесятки і двадцятки міняють гірше, інколи з комісією, інколи ніяк.

У практиці це виглядає майже комічно. Колега летів до Мендоси з пачкою пом’ятих $50 — «ну долар же долар». У трьох обмінниках на Calle Florida їх відхилили, у четвертому взяли зі знижкою, від якої курс став гіршим за картковий. Чисті сотки з банку вдома вирішили б питання за десять хвилин. Зі старою двадцяткою з діркою від скоби навіть не підходьте.

Банкомати. Комісія місцевого банку плюс комісія вашого. Разом легко виходить 8–13 доларів за одну операцію. Ліміт на зняття невеликий — часто еквівалент кількох десятків доларів. Щоб зібрати на тиждень готівки, доведеться тиснути кнопки кілька разів і щоразу платити «вхідний квиток». Для екстреного випадку — так. Як основне джерело песо — ні.

QR і Mercado Pago. Локальна платіжна нервова система. Аргентинці платять телефоном скрізь, від таксі до лотка з empanadas. Туристу без місцевого рахунку це зазвичай закрито. Не розраховуйте, що європейський банківський додаток зчитає той самий QR. Термінал картки — так. Синій квадратик Mercado Pago — скоріше ні.

Типові помилки, через які люди переплачують

1. Міняти гроші в аеропорту «щоб уже мати» і віддати 5–8% спреду. Візьміть таксі карткою або заздалегідь замовте трансфер, а песо зніміть чи обміняйте в місті.
2. Нести в обмінник зім’яті дрібні долари. Правило про ідеальні $100 тут не міський міф, а каса.
3. Знімати в банкоматі «по чуть-чуть щодня». Кожна операція — окрема комісія. Якщо вже знімати, то рідко і під ліміт.
4. Давати чайові доларовою одиничкою. Її майже ніде не розіб’ють, у банк не здаси без танців, для офіціанта це не комплімент, а зайвий клопіт. Чайові — песо, орієнтовно 10%.
5. Плутати і US на ціннику квартири. Якщо оренда «$1 200», уточніть уголос: песо чи долари. Різниця — у сотні разів.
6. Вести весь бюджет у песо «на око» без прив’язки до долара. За два тижні відпустки курс може зсунутися на відсотки, а цінники в Патагонії — ще швидше.

Ще дрібниця, яку рідко згадують гіди. Національні парки й деякі квитки на пороми досі люблять готівку. У Калафате чи Ушуаї термінал може «не бачити супутник», а найближчий банкомат — стояти з порожніми касетами в п’ятницю ввечері. Трохи песо на такі витрати закладайте окремо, не з загального «на вечерю».

Коротка історія: чому песо змінювали так часто

Аргентинська грошова історія — це серія «відрізання нулів». Не через любов до круглих чисел, а через інфляцію, яка періодично з’їдала номінал швидше, ніж встигали додруковувати нулі на купюрах.

• 1881–1970: peso moneda nacional. Класичне песо після уніфікації грошового обігу.
• 1970–1983: peso ley. 1 нове = 100 старих.
• 1983–1985: peso argentino. 1 = 10 000 peso ley. Протрималося два роки.
• 1985–1991: аустраль. 1 = 1 000 peso argentino. Символ ₳. Гіперінфляція кінця 1980-х його добила.
• З 1992-го: нинішнє песо (ARS). 1 = 10 000 аустралів.

Арифметика жорстка. Одне сьогоднішнє песо 1992 року відповідає 10 трильйонам peso moneda nacional зразка 1970-го. Люди старшого покоління інколи згадують зарплату «в мільйонах» — і це не хвастощі, а пам’ять про купюри, на яких нулі вже не вміщалися нормально.

Найвідоміший епізод новітньої історії — режим конвертованості 1991–2002 років. Міністр економіки Домінго Кавальйо закріпив курс 1 песо = 1 долар США. Кожна одиниця в обігу мала бути покрита резервом. Кілька років це справді приборкало гіперінфляцію, і країна відчула смак «нормальних» грошей. Потім зв’язка стала занадто жорсткою: експорт подорожчав, борг зріс, довіра сипалася. У грудні 2001-го запровадили corralito — фактично заморозили рахунки. У січні 2002-го конвертованість скасували, песо обвалилося. За місяці воно втратило близько трьох чвертей вартості до долара.

Цей шок досі сидить у побутовій фінансовій культурі. Звідси звичка тримати «зелені» вдома, звідси недовіра до довгих песових контрактів, звідси розмови про доларизацію щоразу, коли інфляція знову розганяється. Це не теорія з підручника. Це сімейна пам’ять: дідусь стояв у черзі біля банку, а гроші всередині вже були не ті.

Аргентинське песо і песо сусідів

Назва спільна — спадщина іспанської колоніальної системи. Вартість і поведінка — ні. Якщо везете гроші «по Латинській Америці» одним конвертом, легко наразитися на плутанину в голові, навіть якщо купюри різні на вигляд.

• Мексика — MXN. Найліквідніше песо регіону, зовсім інша вага до долара.
• Чилі — CLP. Слабке числом, але значно спокійніше за аргентинське в плані інфляції.
• Колумбія — COP. Теж багато нулів на ціннику, інша економіка.
• Уругвай — UYU. Сусід через естуарій Ла-Плати, валюта міцніша, туристу з Буенос-Айреса в Колонію курс треба дивитися окремо.
• Куба — CUP, Домініканська Республіка — DOP, Філіппіни — PHP. Теж «песо», нуль спільного з ARS, окрім етимології.

Практичний висновок простий. Не кажіть «я вже міняв песо». Уточнюйте країну. Обмінник у Сантьяго чи Боготі аргентинські купюри або не візьме, або візьме за грабіжницьким курсом. Назад у Європі невитрачене ARS здати теж важче, ніж долари чи євро. Перед вильотом додому обміняйте лишок на USD або на картковий рахунок, не везіть пачку двадцятитисячних «на потім».

Чи замінять песо доларом

Коротко: поки що ні. Офіційна валюта лишається ARS. Долар — паралельна опора, не законний монополіст. Повна доларизація означала б, що центробанк втрачає емісію, кредитор останньої інстанції і курсову політику. Для цього потрібні великі резерви, політична згода і чіткий курс обміну всієї грошової маси. Цього кроку уряд станом на 2026 рік не зробив.

Натомість працює м’якший варіант — валютна конкуренція. Резидентам простіше купувати долари. Імпортери менше стоять у чергах за дозволами, ніж п’ять років тому. Турист майже не відчуває «двох курсів», які ще 2023-го були головним лайфхаком тревел-блогів. Якщо тримаєте в голові старі інструкції про cuevas, arbolitos на вулиці й «тільки кеш» — оновіть їх. Кеш потрібен. Але вже як доповнення, не як єдина розумна стратегія.

Для тих, хто їде не на тиждень, а на сезон: великі витрати (оренда, курси іспанської на кілька місяців, купівля техніки) має сенс рахувати в доларах. Щоденні — в песо, з запасом на інфляцію. І не зберігайте всі подорожні гроші в одній купюрі 20 000: її не розіб’ють у кіоску, а ввечері в неділю банк уже зачинений.

Що робити перед поїздкою

Перевірте курс ARS/USD вранці вильоту — не за скріншотом двомісячної давнини. Увімкніть на картці оплату за кордоном і з’ясуйте, чи є комісія за конвертацію. Якщо є і вона 2–3%, для Аргентини це вже відчутно: бюджет поїздки легко вимірюється сотнями доларів комісії, не десятками. Покладіть у окремий конверт кілька ідеальних $100 — не для шопінгу, а для обміну чи непередбаченого кешу. Решту плануйте карткою.

На місці не міняйте все одразу «на всяк випадок». Песо в чемодані — це папір, який дешевшає, поки ви п’єте вино в Мендосі. Міняйте траншами. Чеки й квитанції з casa de cambio зберігайте до виїзду: при великих сумах прикордонникам інколи цікаво, звідки готівка. Чайові, парки, маленькі кафе — песо. Готель, ужин у нормальному ресторані, квиток на літак до Ігуасу — картка.

І останнє, вже зовсім земне. Не фотографуйте пачку купюр у метро і не перераховуйте її на лавці біля Obelisco. Звичайна міська обережність. Гроші тут кольорові й з китами на аверсі, але злодій рахує не фауну, а товщину згортка.

Якщо коротко зібрати все до однієї дії: офіційна валюта Аргентини — песо (ARS), платіть ним і карткою, долар тримайте як якір і запас, а не як єдину купюру на всі випадки. Перед обміном великої суми чи переказом зарплати «на життя в Буенос-Айресі» варто поговорити з людиною, яка бачить ваш конкретний банк, а не середній курс з табло. Цей текст якраз про орієнтири, не про персональну фінансову схему.