Коротко

• Офіційна валюта Іспанії — євро (код EUR, символ €). Одна одиниця ділиться на 100 центів.
• Іспанська песета вийшла з готівкового обігу 28 лютого 2002 року. Фіксований курс: 1 € = 166,386 ESP.
• Банк Іспанії приймав песети до 30 червня 2021 року. Після цієї дати обмін закрито.
• Канарські й Балеарські острови, Сеута і Мелілья теж користуються євро. Гібралтар — ні: там фунт.
• Картки й безконтакт працюють майже всюди, але дрібну готівку все одно варто мати з собою.
• Турист без податкової адреси в Іспанії може платити готівкою до 10 000 € за одну операцію з бізнесом. Резидентам ліміт жорсткіший — 1 000 €.

В Іспанії платять євро. Не песетами, не доларами, не «умовними одиницями». Євро — єдина законна валюта на материку, на Канарах, на Балеарах і в північноафриканських містах Сеута та Мелілья. Код ISO — EUR, символ — €, дрібна одиниця — цент. Це та сама валюта, що в Німеччині, Франції, Італії чи Португалії, тож купюра, знята в Лісабоні, спокійно піде в Барселоні.

Питання «яка валюта в Іспанії» здається простим, поки не доходить до дрібниць. Люди плутають Канари з якоюсь «окремою зоною», везуть старі песети з бабусиної скриньки, змішують Гібралтар з Андалусією. А ще здають картку в банкоматі з написом «зручна конверсія» і дивуються комісії. Нижче — як це влаштовано насправді і що брати з собою, якщо їдете з України.

Матеріал довідковий. Він не замінює консультацію банка чи податкового фахівця, особливо якщо йдеться про великі суми, переїзд чи купівлю житла.

Офіційна валюта Іспанії зараз

Іспанія увійшла до Європейського Союзу 1986 року і була серед першої групи країн, які запровадили євро 1 січня 1999-го. Три роки валюта існувала «на папері»: рахунки, зарплати, безготівка. Готівкові банкноти й монети з’явилися 1 січня 2002-го. Паралельний обіг із песетою тривав до 28 лютого 2002-го. Далі законним платіжним засобом лишилося лише євро. Такі дати дає Єврокомісія на сторінці про Іспанію та євро.

Цікава деталь, про яку рідко згадують у туристичних шпаргалках: саму назву «euro» затвердили в Мадриді. 15–16 грудня 1995 року Європейська рада вирішила, що спільна валюта називатиметься саме так — повним словом, а не прибудовою на кшталт «європесета». Тобто Іспанія не просто прийняла чужу валюту. Частина її політичної біографії писалася саме тут.

Станом на 2026 рік євро — офіційна валюта 21 країни ЄС. Іспанія в цьому клубі з першого дня. Плюс мікродержави на кшталт Андорри, Монако, Сан-Марино і Ватикану користуються євро за окремими угодами. Для мандрівника це зручно: один гаманець на пів континенту.

Код, символ і як рахувати центи

У банках, квитках і терміналах шукайте три літери EUR. Символ — €, його ставлять і перед сумою, і після, залежно від мови інтерфейсу. В іспанських цінниках частіше бачите 12,50 €, інколи €12,50. На кожну одиницю припадає 100 центів. Іспанською цент називають céntimo, у розмові часто просто «céntimos».

• 1 євро = 100 центів.
• Монети: 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів, а також 1 € і 2 €.
• Купюри: 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 євро.
• Купюру 500 € ЄЦБ більше не друкує з 27 квітня 2019-го, але вона лишається законним засобом платежу.

На практиці п’ятсот євро майже ніде не приймають без бурчання. Кав’ярня, таксі, сувенірна крамниця — відмовлять. Навіть двохсотку інколи просять розміняти заздалегідь. Для щоденних витрат зручніші 10, 20 і 50.

Де саме в Іспанії ходять євро

Коротко: скрізь, де діє іспанський суверенітет. Мадрид і Барселона, Валенсія й Севілья, Басків край, Галісія, Каталонія — євро. Балеарські острови (Мальорка, Менорка, Ібіца, Форментера) — теж. Канарські (Тенерифе, Гран-Канарія, Лансароте, Фуертевентура, Ла-Пальма та решта) — знову євро, хоч податковий режим там інший. Сеута і Мелілья на африканському березі — іспанські міста, отже теж євро.

Плутанина виникає на кордонах. Андорра в Піренеях не член ЄС, але євро там офіційні. Гібралтар — британська територія: офіційна валюта гібралтарський фунт, прив’язаний до стерлінга один до одного. Євро в туристичних точках Скелі інколи беруть, курс при цьому рідко буває чесним.

Що було до євро: іспанська песета

До євро Іспанія майже півтора століття жила з песетою. Її запровадили 1868 року, код ESP, дрібна одиниця — сентімо, 100 сентімо в одній песеті. Слово, як часто пишуть, пов’язане з каталонським peceta — «маленький шматок». Для кількох поколінь це були «свої» гроші: портрети королів, літераторів, архітектурні сюжети на монетах.

Коли переходили на євро, курс зафіксували раз і назавжди: 1 євро = 166,386 песети. Не «приблизно 166», а саме стільки — до третього знака після коми. Тисяча старих песет — це близько 6,01 €. Якщо вдома лежить купюра 5 000 ESP, у перерахунку це трохи більше ніж 30 євро. Красиво звучить. На жаль, обміняти її вже не вийде.

Подвійний обіг тривав лише два місяці на початку 2002-го. До 30 червня 2002-го песети ще брали банки й відділення Banco de España. Потім — лише Банк Іспанії. Остаточний дедлайн, який кілька разів зсували, сплив 30 червня 2021 року. Банк Іспанії прямо пише: період обміну завершено. Старі купюри лишилися сувеніром або експонатом.

Типові ілюзії про «ще можна поміняти»

Раз на сезон хтось приносить на форум стос песет і питає, «де в Барселоні обміняти». Відповідь неприємна: ніде. Ні Santander, ні BBVA, ні обмінники на Plaça Catalunya цього не роблять. Нумізматичний магазин може купити рідкісний номінал за колекційною ціною — і то не факт. Рядова купюра 1 000 песет 1980-х для колекціонера коштує менше за каву.

• Банки Іспанії песети не приймають.
• Аеропортові kijски — тим паче.
• Банк Іспанії обмін закрив 30.06.2021.
• Інтернет-оголошення «обміняю ESP на EUR» — майже завжди або хобі, або спроба наживи.

Якщо песети дісталися у спадок, зберігайте їх як пам’ять. Фінансової цінності як платіжного засобу вони вже не мають. Це варто прийняти одразу, щоб не возити папір через пів Європи.

Купюри, монети і «іспанський» бік

Банкноти євро однакові в усій єврозоні. На них архітектурні стилі — від класики до модерну, — але не конкретні будівлі. Країну-емітента підказує літера в серійному номері, не малюнок. Іспанська літера в першій серії була V. Для покупця кави це не має жодного значення: німецька «двадцятка» в Валенсії проходить так само, як іспанська.

Монети цікавіші. В одного боку — спільна європейська карта. З другого — національний малюнок країни, яка монету випустила. Іспанські монети карбує королівський двір Fábrica Nacional de Moneda y Timbre — Real Casa de la Moneda. В обіг їх запускає Banco de España. В гаманці вони змішані з французькими, італійськими, грецькими — і це нормально.

Що зображено на іспанських монетах

Європейський центральний банк описує три сюжети. Вони тримаються з 1999–2002 років, з кількома оновленнями портрета короля.

• 1, 2 і 5 центів — собор Сантьяго-де-Компостела, фасад Обрадойро. Паломницький шлях і візитна картка Галісії.
• 10, 20 і 50 центів — Мігель де Сервантес. Автор «Дон Кіхота», «універсальність людини і твору», як формулює ЄЦБ.
• 1 € і 2 € — портрет монарха. Спочатку Хуан Карлос I, з 2015-го на нових монетах — Філіп VI і напис ESPAÑA.

Усі три серії чинні. Ніхто не зобов’язаний «доносити старого короля». Монета 2002 року з Хуаном Карлосом і монета 2018-го з Філіпом VI мають однакову силу. Збирати їх цікаво. Відмовлятися від «неіспанських» центів у решті немає сенсу: касир дивиться на номінал, не на собор.

Купюра 500 євро — окрема історія

Її прозвали «бін Ладен»: усі знають, що вона існує, майже ніхто її не бачив. З 2019 року нацбанки єврозони нові «п’ятсот» не видають. Старі лишаються дійсними і теоретично їх можна витратити або обміняти в будь-якому нацбанку єврозони. На практиці супермаркет, готель і навіть чимало банківських відділень дивляться на таку купюру косо. Якщо везете велику суму — краще картка або переказ, не стос фіолетового паперу.

Для туриста оптимальна «нарізка» така: кілька монет на каву й туалет, купюри по 10 і 20, одна-дві «п’ятдесятки» про запас. Сотню ще можна розрахувати в готелі. Двісті — уже лотерея.

Готівка чи картка: як платять в Іспанії

Великі міста давно живуть безконтактом. Метро Мадрида й Барселони, мережеві супермаркети Mercadona, Carrefour, Zara, більшість ресторанів у туристичному центрі — термінал на столі ще до того, як принесуть рахунок. Visa і Mastercard проходять майже скрізь. Apple Pay і Google Pay — теж, якщо картка підключена.

А далі починається Іспанія поза листівкою. У практиці не раз бачив маленьке бар-де-тапас, де кава коштує 1,80 €, а на питання про картку кивають на табличку «solo efectivo». Не зі зла. Термінал для закладу з чеком у два євро — зайвий відсоток і зайвий клопіт. Те саме на ринках, у пекарнях з чергою з п’яти пенсіонерів, на автобусах-міжміських у провінції, інколи в таксі старого зразка.

Скільки готівки брати туристу

Універсальної цифри немає. Для тижня в Барселоні чи Валенсії, якщо основне закриває картка, часто вистачає 80–150 € готівкою. На Канарах і в невеликих містечках Андалусії я б тримав ближче до верхньої межі: там готівка живіша. На базар, чайові, чашку кави біля пляжу, камеру схову на вокзалі — папір працює швидше за додаток.

• Місто, готель, картка з низькою комісією — 50–100 € на тиждень «на всяк випадок».
• Острови, орендоване авто, ринки, маленькі бари — 150–250 €, решту знімати на місці.
• Не везіть тисячі в конверті «про запас». Є ліміти і є здоровий глузд.

Місцеві між собою часто користуються Bizum — миттєвими переказами з рахунку на рахунок за номером телефону. Туристу з українським банком це майже не допоможе. Не дивуйтеся, якщо вас просять «скинути на Bizum»: для іспанця це як у нас картка на картку. Просто ввічливо скажіть, що платите карткою або готівкою.

Банкомати, Euronet і динамічна конверсія

Банкоматів багато. Добрі стоять у відділеннях Santander, BBVA, CaixaBank, Sabadell, Unicaja, Bankinter. Погані — яскраві, з мультиком і написом «Low fees» біля Рамбли, на пляжі й у зоні прильоту. Часто це мережа Euronet або подібні незалежні оператори. Комісія там кусається, курс гірший, інтерфейс навмисно підштовхує до «зручної» конверсії у гривню.

Правило одне, і його варто повторити двічі. Завжди відмовляйтеся від конверсії на місці й обирайте EUR. Це динамічна конверсія валют, DCC. Термінал питає: списати в гривнях за «спеціальним» курсом чи в євро? Спеціальний курс майже завжди гірший за курс вашого банка. Тисніть «без конверсії», «continue in euro», «rechazar». Навіть якщо екран кричить жовтим.

1. Шукайте банкомат із логотипом великого іспанського банка, бажано в стіні відділення, не окрему тумбу.
2. Мова меню — англійська є майже скрізь.
3. Сума — у євро. Не в гривнях, не в доларах.
4. DCC — відхилити. Завжди.
5. Чек — забрати. При суперечці з банком він стане в пригоді.

Помічав ще таке: люди знімають по 20 € «на таксі» п’ять разів за тиждень і щоразу платять фіксовану комісію свого банка. Вигідніше зняти 150–200 € раз. Ліміти в іспанських банкоматах часто близько 300–600 € за операцію, залежить від машини й вашої картки. Нічний ліміт українського банка теж варто глянути ще вдома.

Ліміт 1 000 євро, митниця і великі суми

З 9 липня 2021 року в Іспанії діє антишахрайський закон: якщо хоча б одна сторона угоди — підприємець чи компанія, готівкою не можна платити 1 000 € і більше. Штраф — 25% від суми. Для фізичної особи без податкової адреси в Іспанії поріг вищий: 10 000 €. Турист, який купує готівкою телевізор за 1 200 €, формально вже в сірій зоні, якщо продавець — магазин. Квартиру чи авто готівкою «в конверті» точно не закриють легально.

Окремо — кордон. В’їжджаючи до ЄС або виїжджаючи з нього з сумою 10 000 € чи еквівалентом в іншій валюті, готівку треба задекларувати митниці. Це правило Євросоюзу, не іспанська вигадка. «Готівка» тут ширша за папір: дорожні чеки, деякі передплачені носії. Картки в цей ліміт не входять.

Для звичайної відпустки ці пороги нестрашні. Вони стають важливими, коли хтось везе завдаток за житло в конверті або «допомагає родичам» пачкою купюр. Краще банківський переказ.

Канари, Балеари, Сеута, Мелілья і пастка Гібралтару

Найчастіший коментар під туристичними гідами: «на Тенерифе ж свої гроші?» Ні. Канарські острови — автономна спільнота Іспанії. Валюта — євро. Інша річ — податки. Замість звичайного IVA там IGIC, ставка нижча, тож цінники на електроніку й парфуми інколи виглядають приємніше. Але розрахунок усе одно в євро, здача в євро, банкомат видає євро.

Балеари — те саме, тільки з «материковим» IVA. Мальорка не друкує окремої валюти, хоч сувенірні «монети острова» в кіосках продають охоче. Це жетони, не гроші.

Таблиця закриває дев’ять із десяти суперечок у чаті подорожі. Канари — Іспанія. Сеута — Іспанія. Гібралтар — не Іспанія. Андорра — не Іспанія, але євро там свої.

За досвідом одноденної вилазки зі Ла-Лінеа-де-ла-Консепсьон на Скелю: у прикордонній закусочній євро ще брали, у глибині Гібралтару вже просили фунти. Здачу дали дрібними стерлінгами за курсом, який мені не сподобався. Якщо їдете навмисне — поміняйте трохи фунтів або розраховуйте карткою в місцевій валюті, знову ж таки без DCC.

Як українцю підготувати євро без зайвих комісій

Найчистіший шлях — євровий рахунок або картка з конверсією по міжбанку й низьким (краще нульовим) відсотком за оплату за кордоном. Багато українських банків і фінтех-карток так уміють. Перевірте тариф саме на зняття в іноземному банкоматі: оплата в магазині й кешаут — різні рядки. Інколи «без комісії в Європі» стосується лише POS, а банкомат бере фікс плюс відсоток.

Готівкові євро можна купити в Україні до вильоту. Курс у великих банках і в обмінниках центру зазвичай прозоріший, ніж кіоск після паспортного контролю в Ель-Прат чи Барахасі. У практиці бачив, як людина міняла гривні вже в зоні прильоту і втрачала відчутний шмат суми ще до таксі. Аеропорт продає зручність, не курс.

Що робити в перший день

1. Не міняйте велику суму в аеропорту. Якщо дуже треба — 40–60 € на проїзд і воду.
2. У місті знайдіть банкомат Santander, BBVA чи CaixaBank. Зніміть те, що планували як «кеш-подушку».
3. Відхиліть конверсію в гривню.
4. Карткою платіть де термінал є. Готівку тримайте на бари, ринки, дрібні каси.
5. Чеки й смс-підтвердження не видаляйте, поки не повернетесь.

Обмінники у туристичних кварталах Мадрида й Барселони живуть зі спреду. Напис «0% комісія» часто означає поганий курс, зашитий у котирування. Порівняйте три точки. Або не порівнюйте й просто зніміть із картки в банку — для більшості коротких поїздок це спокійніше.

Помилки, які роблять новачки

• Везуть песети «раптом приймуть». Не приймуть.
• Міняють усе в аеропорту «щоб не паритись».
• Погоджуються на DCC, бо кнопка яскравіша.
• Знімають у Euronet біля Саграда Фамілія, бо черга коротша.
• Плутають Гібралтар з Іспанією і дивуються фунтам.
• Намагаються розрахуватися купюрою 500 € за обід.
• Не дивляться тариф свого банка на зняття в ЄС.
• Тримають усі гроші в одному телефоні без фізичної картки-дубля.

Остання помилка — не про валюту, але про гроші. Телефон сідає, додаток «не бачить» роумінг, безконтакт відмовляє. Пластик у окремій кишені й 40 € кешем рятують вечір. Багатослівно, зате працює.

Скільки євро треба на день і що з чайовими

Розкид великий. Велике місто, не туристичний сезон, самостійна кухня — можна вкластися орієнтовно в 40–60 € на особу, якщо житло вже оплачене. Ресторани щовечора, таксі й квитки в музеї піднімають планку до 80–120 € і вище. На Канарах «все включено» зменшує готівкові витрати, зате екскурсії й оренда авто їх повертають. Це не кошторис, а рамка з практики. Ціни в Сан-Себастьяні й у маленькому містечку Кастилії — різні всесвіти.

Чайові в Іспанії не американські. У барі здачу з 20 € за рахунок 18,50 часто лишають дріб’язком, інколи не лишають нічого. У ресторані 5–10% — жест вдячності, не обов’язок. Сервіс уже може бути в рахунку, тоді дивіться рядок servicio. Округлення вгору купюрою — нормальний тон. Ніхто не біжить за вами з блоком для чайових.

Депозит за авто — окрема пастка. Прокат майже завжди просить саме кредитну картку, не дебетову і не кеш. Євро в гаманці цю вимогу не закривають. Перевірте ще в Україні, чи ваша картка вміє блокувати заставу.

І ще дрібниця, яку забувають: центи. Після тижня в країні в кишені збирається гірька з італійських, іспанських і німецьких «двійок». Їх можна витратити. Викидати не треба, але й міняти в банку пакетик на 3,40 € ніхто не буде радий. Кидайте в каву й у чайові.

Що робити далі, якщо летите найближчим часом

Відповідь на запит коротка: валюта Іспанії — євро. Песета — історія, Гібралтар — інша країна на карті, Канари — ті самі євро під пальмами. Далі вже техніка. Відкрийте тариф своєї картки на EUR, вимкніть у голові спокусу «зручної конверсії», покладіть у гаманець одну «двадцятку» і жменю дрібних. Решту знімете в стіні нормального банка, не в ящику з мультиком біля собору.

Якщо залишаються старі песети — залиште їх у шухляді як родинну річ. Якщо плануєте велику покупку — платіть безготівкою, ліміт у тисячу євро написаний не для краси. А коли маршрут чіпає Андорру чи Гібралтар, просто гляньте таблицю вище ще раз. Дві хвилини перед виходом з готелю дешевші за поганий курс на кордоні.