Старий телевізор у кутку гаража чи на балконі — це не просто пил і спогади про серіали 90-х. У 2026 році він може принести від нуля гривень за безкоштовну екологічну здачу до кількох тисяч, якщо правильно підібрати місце і спосіб. Все залежить від типу екрана, стану плат, регіону та того, чи шукаєте ви гроші, чи просто хочете позбутися токсичного вантажу без шкоди для довкілля.

В Україні ринок електронних відходів живий і динамічний. Муніципальні пункти приймають техніку безкоштовно, скупники платять за запчастини, а пункти металобрухту оцінюють кілограми чорного металу й міді. Закон «Про управління відходами» з оновленнями 2026 року чітко забороняє кидати телевізори у звичайний бак — штрафи сягають 1700 грн. Тож краще діяти розумно й вигідно.

Утилізація старого телевізора часто коштує нуль гривень, а скупка на запчастини може принести від 500 до 5000 грн і більше залежно від моделі.

Чому старий телевізор — не сміття, а ресурс

Кінескопні моделі (CRT) важать 20–40 кг і містять свинець у склі, мідь у трансформаторах та чорний метал у корпусі. LCD і LED легші — 10–25 кг, але всередині цінні плати з рідкісними металами та алюмінієві рамки. Плазмові й OLED панелі взагалі на вагу золота для ремонтників: матриці й мідні радіатори йдуть на розбір за хороші гроші.

Якщо просто викинути техніку на полігон, токсини потрапляють у ґрунт і воду. Правильна утилізація дозволяє вилучити до 80 % матеріалів для вторинного використання. У нашій практиці ми бачили, як звичайний 32-дюймовий LED після розбору давав кількасот гривень лише за плати. А великий плазмовий екран інколи тягнув на кілька тисяч.

Актуальні ціни на здачу телевізорів у 2026 році

Ціни коливаються залежно від регіону й попиту. У Києві конкуренція вища, тому ставки кращі. На заході більше орієнтуються на екологію, на сході — на метал через промисловість. Чорний метал тримається на рівні 5–6,5 грн/кг, мідь — 330–400 грн/кг, а електронні плати — 200–330 грн/кг.

Ось орієнтовна таблиця середніх цін (станом на початок–середину 2026 року):

Дані узагальнені за пропозиціями скупників і пунктів прийому в основних містах. Джерела: metalobruxt.kiev.ua та актуальні оголошення на OLX.

Для прикладу: звичайний CRT 25 кг на брухті дасть близько 150 грн. Несправний Samsung LED 40″ зі збереженими платами — уже 1500–3000 грн. Робоча матриця плазми 55″ інколи йде за 5000–9000 грн, бо дефіцит запчастин для ремонту зростає.

Куди здати старий телевізор: варіанти з реальною вигодою

Найпростіший і найчистіший шлях — муніципальні пункти. У Києві Центр управління відходами на вулиці Шутова, 16 приймає техніку безкоштовно. Для великогабаритної техніки можна замовити виїзд за 300–500 грн. Подібні пункти працюють у Львові, Одесі, Харкові та Дніпрі біля сміттєпереробних підприємств.

Скупка на запчастини — найвигідніший варіант для LCD і плазми. Компанії на кшталт тих, що працюють через OLX або спеціалізовані сервіси, виїжджають додому, дивляться фото всередині й платять готівкою. Важливо показати стан плат: якщо немає корозії й чіпи цілі, ціна стрибає на 30–50 %.

Металобрухт підходить для важких CRT. Розбирати самому ризиковано через ртуть у лампах підсвічування старих LCD і свинець у кінескопах. Краще віддати цілком — працівники самі відсортують.

Trade-in у мережах (Comfy, Foxtrot, Rozetka) дає знижку 500–5000 грн на новий телевізор. Іноді з безкоштовним вивозом. Це зручно, коли ви все одно плануєте оновлення.

У великих містах скупка на запчастини часто вигідніша за брухт у 5–10 разів, особливо для панелей діагоналлю від 40 дюймів.

Регіональні відмінності цін і умов

Київ лідирує: тут найбільше пунктів і найвищі ставки на запчастини (до 5000–9000 грн). Львівщина орієнтується на екологію — багато безкоштовних муніципальних точок, але скупка скромніша (300–2500 грн). Харків і Дніпро дають хороші ціни на метал завдяки заводам, проте логістика іноді додає вартості вивозу. Одеса тримає середній рівень з акцентом на мідь.

У невеликих містах варіантів менше. Там варто шукати через Kabanchik або місцеві оголошення. Іноді вигідніше звезти техніку в обласний центр, особливо якщо телевізорів кілька.

Зимовий сезон традиційно піднімає попит на запчастини — майстри ремонтують більше техніки. Літо спокійніше, але муніципальні акції збору електронних відходів проходять частіше.

Практичні поради, як отримати максимум

Спочатку зробіть чіткі фото моделі, діагоналі та, якщо можливо, внутрішніх плат. Це прискорює оцінку скупників. Перевірте, чи працює матриця хоча б частково — навіть тріснутий екран має цінність як донор.

Не розбирайте телевізор самостійно без досвіду. Висока напруга в кінескопах і ртуть у лампах — серйозні ризики. Краще віддати цілим.

Якщо техніка ще працює, розгляньте благодійність або продаж на OLX. Радянські «Електрон» чи «Рубін» інколи цікавлять колекціонерів за 70–200 грн, а іноді й більше.

Для бізнесу або великих партій потрібен акт утилізації. Приватні компанії видають його, але за невелику плату (50–200 грн за одиницю). Фізособам у муніципальних пунктах акт зазвичай не обов’язковий.

Вивіз через сервіси на кшталт Kabanchik коштує 500–1500 грн залежно від відстані й поверху. Якщо телевізорів кілька або є інша техніка, вартість часто ділиться.

Старий телевізор у 2026 році — це можливість і для гаманця, і для довкілля. Безкоштовна утилізація зберігає чисту совість і землю. Скупка на запчастини перетворює пил у кишені на реальні гроші. Головне — не тягнути з рішенням і вибрати правильний канал. Перевірте актуальні пропозиції у своєму місті, зробіть кілька дзвінків — і через кілька днів куток у квартирі стане вільним, а бюджет трохи товстішим.