Лілія Чапкіс народилася 1958 року в Києві й уже понад шість десятиліть її життя нерозривно пов’язане з танцем. Донька видатного українського хореографа Григорія Чапкіса, вона не просто продовжила сімейну традицію — вона створила власний міст між київською балетною школою та італійською сценою. Сьогодні, коли їй 68 років, Лілія Чапкіс керує балетною школою Chapkis Dance в Ареццо й залишається однією з найяскравіших постатей, які зберігають і поширюють класичну хореографію далеко за межами України.
Її шлях — це історія про дисципліну, грацію та вміння адаптуватися без втрати коренів. Протягом 17 років вона була солісткою балетних труп Національної опери України в Києві та Одесі, гастролювала Європою й виконувала найскладніший класичний репертуар. У 1992 році переїхала до Італії, а вже за кілька років заснувала власну школу, яка здобула міжнародне визнання. Сьогодні Chapkis Dance — це не просто студія, а справжня академія, де викладають за системою Ваганової, характерний танець, неокласику та па-де-де.
Дитинство й освіта: перші кроки в світі, де танець — це мова
Народжена в родині професійних танцівників і хореографів, Лілія Чапкіс з раннього дитинства дихала атмосферою репетиційних залів і сценічних вогнів. Батько — Григорій Чапкіс — був однією з найяскравіших зірок українського балету й народного танцю, тому донька зростала в середовищі, де техніка поєднувалася з емоційною виразністю.
Вона закінчила Національну академію танцю в Києві — заклад, що готував артистів за найвищими стандартами. Навчання включало щоденну роботу біля станка, роботу в центрі залу, стрибки, оберти, адажіо та роботу над акторською майстерністю. Саме тоді сформувалася її любов до класичного балету в стилі Ваганової — системи, яку Агріппіна Ваганова розробила на початку XX століття. Ця методика вимагає не лише ідеальної техніки, а й глибокого розуміння музики та внутрішньої емоції кожного руху. Лілія Чапкіс досі викладає саме за цією системою, вважаючи її фундаментом для будь-якого танцівника.
17 років на головних сценах України: від кордебалету до солістки
Після академії Лілія Чапкіс увійшла до балетної трупи Національної опери України в Києві, а згодом працювала й в Одесі. Протягом 17 років поспіль вона залишалася важливою частиною цих колективів.
Спочатку — у кордебалеті, де кожен рух має бути синхронним і бездоганним. Потім — поступове просування до партій солістки. Вона виконувала твори світової класики: від «Лебединого озера» та «Сплячої красуні» до більш драматичних постановок. Гастролі Європою дозволили їй відчути, як по-різному сприймають балет у різних країнах, і водночас зміцнили впевненість у силі української балетної школи.
Ті роки вимагали неймовірної фізичної витривалості: ранкові класи, денні репетиції, вечірні вистави, постійна робота над тілом і над душею. Багато хто з її сучасників згадує, що Лілія завжди вирізнялася особливою музикальністю та вмінням «розповідати» історію через рух навіть у найтехнічніших партіях.
1992 рік: новий розділ у Тоскані
У 1992 році Лілія Чапкіс переїхала до Італії. Це був час великих змін — і для країни, і для неї особисто. Вона оселилася в Ареццо, невеликому, але культурно багатому місті в Тоскані. Тут, серед середньовічних вуличок і ренесансних палаццо, вона знайшла простір для нового етапу творчості.
Спочатку працювала викладачкою, а з 1998 по 2014 рік стала першою й єдиною людиною, яка ввела танець як обов’язковий предмет у престижному Convitto Nazionale Emanuele II в Ареццо. Це був справжній прорив: раніше танець там вважали чимось факультативним, а вона довела, що систематичні заняття класичним балетом розвивають не лише тіло, а й дисципліну, увагу, музичний слух і впевненість у собі. Тисячі італійських школярів пройшли через її уроки й багато хто з них зберегли любов до танцю на все життя.
Chapkis Dance: школа, що стала домом для сотень танцівників
У 2000 році Лілія Чапкіс відкрила власну балетну школу Chapkis Dance в Ареццо. За чверть століття заклад перетворився на одну з найвідоміших балетних студій регіону. Тут викладають класичний танець за системою Ваганової, характерний танець, неокласику та па-де-де. Окремі програми передбачені для найменших — пропедевтика танцю, ігровий танець, а також заняття для дорослих — барре й постуральний танець.
Школа регулярно показує вистави на сцені Teatro Petrarca, бере участь у фестивалях і конкурсах. Випускники продовжують навчання в престижних академіях Італії та інших країн Європи. Лілія Чапкіс сама ставить хореографію для шкільних спектаклів і великих концертів, поєднуючи строгу класику з сучасними елементами. Її підхід — це не просто передача техніки, а виховання особистості через танець.
Сімейна династія: доньки, які несуть естафету
Лілія Чапкіс виховала двох доньок, і обидві так чи інакше пов’язані зі світом мистецтва. Старша, Анна Сафрончик, народилася 1981 року. Вона стала відомою італійською моделлю та акторкою кіно й телебачення. 1998 року Анна перемогла в конкурсі краси «Міс Тоскана» й посіла четверте місце на національному конкурсі «Міс Італія». Батько Анни — артист оперети, тенор Євген Сафрончик.
Молодша донька, Вікторія Чапкіс (народжена 1993 року), обрала шлях хореографії. Вона навчалася в Київській хореографічній академії, зберігаючи таким чином прямий зв’язок з українською балетною традицією. Сьогодні Вікторія продовжує розвиватися в танцювальному мистецтві, а родина Лілії залишається прикладом того, як талант передається через покоління.
Чому історія Лілії Чапкіс важлива саме сьогодні
У часи, коли культурні кордони стираються, а багато митців шукають нові можливості за кордоном, приклад Лілії Чапкіс показує: можна виїхати й не втратити себе. Вона не просто адаптувалася в Італії — вона створила там осередок української балетної культури. Система Ваганової, яку вона викладає вже понад 25 років, поєднується з італійською емоційністю та середземноморською відкритістю до експериментів.
Її школа виховує не лише технічно сильних танцівників, а й людей, здатних відчувати музику, передавати емоції й працювати в команді. У світі, де балет часто здається елітарним мистецтвом, Chapkis Dance робить класичний танець доступним для дітей і дорослих звичайного італійського міста.
Лілія Чапкіс досі активно викладає, ставить спектаклі й надихає нове покоління. Її шлях доводить: справжня майстерність не має географічних меж, а українська балетна школа здатна звучати голосно навіть у маленькому тосканському Ареццо.
Коли сьогодні хтось запитує, що означає бути балериною з України в Італії, відповідь проста й водночас глибока: це означає зберігати традицію, ділитися нею щиро й створювати нову красу там, де ти опинився. Лілія Чапкіс робить це вже більше трьох десятиліть — з грацією, силою й незмінною любов’ю до танцю.





