Коротко

• Офіційна валюта Бельгії — євро (код EUR, символ €). Іншої законної грошової одиниці в країні немає.
• Бельгійський франк вийшов з обігу ще 2002 року. Купюри франків досі можна безстроково обміняти в Національному банку Бельгії, монети — уже ні.
• 1 євро = 100 центів. У гаманці будуть банкноти 5–200 € (іноді 500 €) і вісім монет від 1 цента до 2 €.
• Картки Visa і Mastercard працюють майже скрізь у туристичних зонах, але дрібні фрітерії, ринки й деякі кав’ярні досі хочуть готівку або місцевий Bancontact.
• Фіксований історичний курс: 1 € = 40,3399 бельгійських франків. Гривню в Бельгії майже ніде не приймають.
• Оптимальна схема для поїздки: картка з низькою комісією за конвертацію плюс 50–100 € готівкою «на дрібниці».

Це той випадок, коли відповідь вміщається в одне слово, а потім починаються нюанси, через які люди гублять гроші в аеропорту. Нижче — саме ці нюанси.

У Бельгії платять євро. Не франками, не «бельгійськими євро» окремого зразка і не якоюсь місцевою одиницею «для туристів». Євро тут єдина законна валюта: нею рахують ціни в магазині, зарплати, податки, квитки на потяг і рахунок за мідії з фрі. Код за міжнародним стандартом ISO 4217 — EUR, символ — €.

Країна увійшла до єврозони з першої хвилі: з 1 січня 1999 року євро стало офіційною валютою в безготівкових розрахунках, а банкноти й монети з’явилися в кишенях 1 січня 2002-го. Подвійний обіг із франком тривав до 28 лютого 2002 року. Відтоді в касі вам не приймуть ані старий франк, ані гривню, ані долар — хіба що в окремому пункті обміну, і то за своїм курсом.

Якщо ви збираєтеся в Брюссель, Брюгге чи Антверпен, питання насправді не «яка валюта», а «скільки готівки брати, де міняти і як не нарватися на комісію». Ось цим і займемося. Матеріал оглядовий: він не замінює консультацію банкіра чи податкового спеціаліста, а курси щодня пливуть.

Офіційна валюта Бельгії — євро

Бельгія — країна-засновниця Європейського Союзу і одна з одинадцяти держав, які запустили євро ще 1999 року. Грошову політику для всієї єврозони веде Європейський центральний банк, а на місці працює Національний банк Бельгії. Для туриста ця конструкція означає просту річ: євро з Німеччини, Франції чи Італії тут приймають один в один. Ніякого «внутрішнього курсу» між країнами єврозони немає.

На початок 2026 року єврозону складають 21 країна ЄС. Після приєднання Болгарії 1 січня 2026-го єдиною валютою користуються вже близько 358 мільйонів людей. Для нас це зручно ще й географічно: усі сухопутні сусіди Бельгії — Франція, Німеччина, Нідерланди і Люксембург — теж у євро. Можна сісти на потяг Брюссель–Париж або Брюссель–Амстердам і не змінювати жодної купюри.

Один євро ділиться на 100 євроцентів. Ціни пишуть як 2,50 € або €2.50 — кома в континентальній Європі відділяє центи, не тисячі. Дрібниця, але на ціннику в супермаркеті Delhaize чи Colruyt через це інколи здається, ніби товар у десять разів дешевший, ніж є. Перевіряйте роздільник, перш ніж класти товар у кошик.

• Назва: євро
• Код: EUR
• Символ: €
• Розмінна одиниця: цент (1 € = 100 центів)
• Центральний банк країни: Національний банк Бельгії (у складі Євросистеми)
• Попередня валюта: бельгійський франк (BEF)

Ці шість рядків закривають шкільний мінімум. Далі починається те, що реально ставлять у Google люди з квитком на літак: чи приймають картки, чи потрібен кеш, що робити зі старими франками з шухляди і де міняти гривню, щоб не віддати чверть суми на спреді.

Що було до євро: бельгійський франк

Бельгійський франк прожив майже 170 років. Його запровадили 1832 року, за два роки після незалежності королівства. До того на цих землях ходили і французький франк наполеонівських часів, і нідерландський гульден. Нова держава свідомо взяла франк, прив’язаний до французького, — так було простіше торгувати із західним сусідом.

Франк ділився на 100 сантимів. Код — BEF. Довгий час він жив у тісному союзі з люксембурзьким франком: після 1944 року курс був 1:1, і банкноти обох країн ходили по обидва боки кордону. Для старшого покоління в Арлоні чи Люксембурзі це досі звична історія, хоча самі папірці вже музейні.

Коли переходили на євро, курс зафіксували раз і назавжди: 1 євро = 40,3399 бельгійських франків. Не 40, не «приблизно сорок», а саме 40,3399 — таке «некругле» число, бо його рахували від попередніх паритетів європейської валютної системи. Банкноти й монети євро зайшли в обіг 1 січня 2002-го, а франк остаточно втратив статус законного платіжного засобу 28 лютого того ж року. Два місяці люди носили в гаманці дві валюти одночасно. Касири тоді жили весело.

У практиці досі трапляється фраза «це коштує двісті франків» — так інколи кажуть старші бельгійці, перераховуючи в голові. Двісті франків — це майже 5 євро. Якщо почуєте таке на ринку, не панікуйте: ідеться про звичку, не про окрему валюту.

1. 1832 — закон про бельгійський франк.
2. 1850 — засновано Національний банк Бельгії, який емітував банкноти.
3. 1 січня 1999 — євро стає офіційною валютою в безготівці, франк лишається «виразом» євро за фіксованим курсом.
4. 1 січня 2002 — в обіг заходять банкноти й монети євро.
5. 28 лютого 2002 — франк перестає бути законним засобом платежу.

Хронологія коротка, але з неї випливає практичний висновок: старі франки в колекції чи в конверті від родичів — це не «мертві папірці». Банкноти ще мають цінність. Монети, на жаль, уже ні. Про це окремо нижче.

Банкноти і монети: що реально побачите в гаманці

Купюри євро однакові в усій єврозоні. На них архітектурні стилі, не конкретні пам’ятки — щоб жодна країна не образилася, що «їхній собор не намалювали». Колір і розмір ростуть разом із номіналом: п’ятірка маленька і сіра, двадцятка синя, півсотня оранжева. Це зручно, коли здачу дають швидко, і ви ще не звикли до купюр.

Які банкноти в обігу

• 5 €
• 10 €
• 20 €
• 50 €
• 100 €
• 200 €
• 500 € — формально законний засіб платежу, але з 27 квітня 2019 року нові «п’ятсот» уже не друкують.

Купюру 500 € магазини часто відмовляються брати, особливо за каву чи багет. І не тому, що вона «незаконна». Просто касиру нічим дати решту, плюс є побоювання щодо підробок. У практиці я бачив, як людину з однією «п’ятсоткою» відшили і в сувенірній лавці біля Гран-плас, і на заправці. Якщо міняєте гроші перед поїздкою, просіть 20 і 50. Сотні ще проходять у готелях і більших магазинах, двохсотки — уже лотерея.

Перша серія банкнотів 2002 року і новіша серія «Європа» ходять паралельно. Обидві дійсні. Якщо вам дали «стару» десятку без портрета Європи в голограмі — це нормально, не фальшивка сама по собі. Дивіться на водяний знак, захисну стрічку і рельєфний друк, а не на «чи нова на вигляд».

Монети: спільний бік і бельгійський король

Монет вісім: 1, 2, 5, 10, 20, 50 центів, 1 € і 2 €. Один бік у всіх країн спільний — мапа Європи. Його намалював бельгієць Люк Люйкс, дизайнер Королівського монетного двору Бельгії. Його «підпис» — дві зчеплені літери LL — шукайте під літерою O у слові EURO на монетах 1 і 2 євро. Дрібниця для колекціонерів, але приємно знати, що «європейський» бік монети зробила людина з Аалста.

Національний бік у Бельгії завжди з портретом короля. Зараз це Філіп: профіль, монограма FP під короною і код країни BE. Такі монети карбують з 2014 року, після зречення Альберта II. Монети з Альбертом нікуди не ділися — усі три серії лишаються дійсними. У решті можете зловити німецького орла, ірландську арфу чи грецьку сову. Це не «іноземна валюта». Це ті самі євро.

Бельгія ще випускає пам’ятні 2 € — наприклад, з Атоміумом 2006 року. Вони теж законний засіб платежу на всі 2 євро, не більше. Якщо хтось продає «рідкісну бельгійську двійку» за десятки євро, це вже колекційний ринок, не курс валюти. Для оплати круасана різниці нуль.

Як платити в Бельгії: картка, готівка, Bancontact

Бельгія — країна карток, але не до кінця. У готелі, супермаркеті, музеї, на вокзалі SNCB і в більшості ресторанів туристичного центру пройде Visa або Mastercard. Безконтакт — норма. Apple Pay і Google Pay теж часто спрацьовують. American Express тут примхливіший: у дрібних закладах його можуть не взяти.

І є друга Бельгія. Фрітерія на розі, нічний вафельний кіоск, блошиний ринок Place du Jeu de Balle, деякі пекарні у Фландрії. Там на терміналі наклейка Bancontact — місцева дебетова система, якою користується левова частка бельгійських карток. Іноземна Visa іноді проходить, іноді ні. За спостереженнями, саме в таких місцях готівка рятує вечір.

• Готелі, мережеві магазини, музеї, потяги — картка без питань.
• Кав’ярні й ресторани в центрі Брюсселя, Брюгге, Гента — здебільшого картка, інколи мінімальна сума для термінала.
• Фрітерії, кіоски, ринки, громадські туалети — готівка або місцевий Bancontact.
• Чайові — зручніше лишити дрібними купюрами чи монетами, чайові «вписати в термінал» виходить не всюди.

Чайові в Бельгії не американська релігія. Обслуговування часто вже закладене в ціну. Якщо все сподобалося, заокругліть рахунок або залиште 5–10 %. Ніхто не побіжить за вами з докором, якщо не залишите нічого. Але 1–2 € в кафе за приємне обслуговування — жест, який тут розуміють.

Окремий біль — динамічна конвертація, DCC. Термінал раптом питає: списати в гривнях чи в євро? Завжди беріть євро. «Зручний» курс у гривнях майже завжди гірший за курс вашого банку. Те саме в банкоматі: якщо екран пропонує «конвертацію тут і зараз» у рідну валюту — відмовляйтеся.

Де міняти гроші і який курс дивитися

Гривню в Бельгії в звичайному магазині не візьмуть. Точка. Обмін — це або банк, або пункт обміну, або зняття з картки в банкоматі. Для українця логіка така: велику суму краще не тягнути кешем через пів Європи, а розмазати між карткою і невеликою готівкою.

На момент підготовки матеріалу офіційний курс Національного банку України тримався близько 52 грн за 1 євро. Це орієнтир, не обіцянка. У пункті обміну в Києві чи Львові ви побачите іншу цифру — з їхньою маржею. В аеропорту Брюсселя Zaventem маржа ще ширша. У практиці саме аеропорт дає найгіршу угоду з усього маршруту: зручно, швидко і неприємно дорого.

Готівки з України чи з-за меж ЄС, від 10 000 € або еквівалента в іншій валюті, при в’їзді до ЄС треба задекларувати митниці. Це не заборона везти більше. Це обов’язок сказати. Штраф за незадекларовану суму — окрема прикрість, якої легко уникнути одним формуляром.

Окремий епізод 2022 року: після початку повномасштабного вторгнення Бельгія відкрила обмін готівкової гривні для українців у Національному банку Бельгії та в низці банків (Belfius, Beobank, BNP Paribas Fortis, CBC, ING, KBC). Це була спеціальна програма з фіксованим курсом, не постійна послуга «назавжди». Зараз не розраховуйте, що будь-яка каса в Брюсселі візьме гривню як у 2022-му. Перевіряйте актуальні умови в конкретного банку перед поїздкою, якщо плануєте саме цей сценарій.

Банкомати, комісії і помилки новачків

Банкомат у Бельгії шукайте біля відділень KBC, ING, Belfius, BNP Paribas Fortis. Вони стоять у вестибюлях, інколи за дверима, які відкриваються карткою. Якщо банкомат посеред туристичної вулиці, без логотипа великого банку, з яскравим екраном «Your Cash» чи подібним — краще пройти далі. Комісія там їсть відчутний шмат знятої суми.

Знімайте одразу адекватну порцію, наприклад 100–200 €, а не по 20 € тричі на день. Багато українських банків беруть фіксовану комісію за кожне зняття за кордоном, тож три маленькі операції коштують як одна велика плюс два зайві удари. Перед вильотом у додатку своєї картки ввімкніть інтернет-операції й зняття за кордоном — банально, і все одно хтось стоїть біля банкомата з заблокованим пластиком.

1. Міняти велику суму в аеропорту «щоб уже було».
2. Погоджуватися на конвертацію в гривні на екрані банкомата чи термінала.
3. Тягати лише купюри 100–500 € і дивуватися, що за вафлю не беруть.
4. Їхати взагалі без готівки, розраховуючи, що «в Європі всюди картка».
5. Везати стос гривень «про всяк випадок» — їх ніде не витратите, крім рідкісного обмінника.
6. Залишати PIN на видноті й користуватися банкоматом, де хтось «допомагає».

Шостий пункт звучить як лекція для підлітка, але в туристичних зонах Брюсселя схема з «затримкою картки» і підставними помічниками не вимерла. Накривайте клавіатуру рукою. Якщо банкомат виглядає обклеєним зайвими насадками на щілину для картки — ідіть до іншого.

Якщо в шухляді знайшли бельгійські франки

Це окремий запит, і він живий. Люди відкривають конверт після бабусі, бачать портрети королів на старих купюрах і думають: чи варто летіти в Брюссель заради цього. Коротко: банкноти — так, монети — ні.

Національний банк Бельгії обмінює банкноти франків, випущені після 1944 року, без обмеження в часі. Офіційний фіксований курс той самий: 1 € = 40,3399 BEF. Тобто 1000 франків — це майже 24,79 €. Монети франків банк уже не приймає. За даними самого банку, оприлюдненими 2024 року, не обміняними лишалися франки на суму близько 422 мільйонів євро. Хтось загубив, хтось колекціонує, хтось просто не доїхав до каси.

Обмін роблять у касах банку в Брюсселі. Для сум до 3000 € (тобто до 120 000 BEF) процедура простіша, для більших — більше перевірок, що логічно. Є також варіант обміну поштою з лімітами на місяць і рік. Якщо маєте кілька купюр «на пам’ять», інколи вигідніше залишити їх як сувенір: дорога в Брюссель може коштувати більше, ніж самі франки. Якщо ж пачка серйозна — каса Національного банку Бельгії, не випадковий обмінник біля Гран-плас.

Що робити українцю перед поїздкою

Не треба перетворювати підготовку на бухгалтерський квест. Потрібен робочий пластик, трохи кешу і розуміння, де цей кеш не витрачати дарма.

• Уточніть у своєму банку комісію за оплату й зняття в EUR. Різниця між картками величезна.
• Візьміть дві картки різних систем або різних банків. Одна інколи «не проходить» з технічних причин.
• Зніміть або обміняйте 50–100 € дрібними номіналами ще до першої фрітерії. Решту робіть карткою.
• У терміналі й банкоматі завжди обирайте списання в євро, не в гривнях.
• Не везіть 500-єврові купюри «бо так менше папірців».
• Готівку понад 10 000 € (або еквівалент) на в’їзді в ЄС задекларуйте.
• Збережіть кілька монет на туалет і камеру схову — купюру там не розміняють.

Сусіди Бельгії теж у євро, тож «залишок» з Брюгге спокійно витратите в Ліллі чи Маастрихті. Це, до речі, один з недооцінених плюсів єврозони: не треба грати в три обміни за один вікенд.

І ще одне, уже з розряду «набив шишку». У Брюсселі легко зустріти меню в євро і офіціанта, який пропонує «курс для карток». Ні. Ціна в меню — це ціна. Комісія вашого банку — окремо, і ви її побачите у виписці, а не як «добровільний туристичний коефіцієнт».

Що запам’ятати перед вильотом

Валюта Бельгії — євро. Франк став історією з чітким курсом 40,3399 і безстроковим обміном банкнот у Національному банку Бельгії. Для поїздки цього достатньо знати напам’ять, решту закриває картка і 50–100 € у внутрішній кишені. Не міняйте велику суму в аеропорту, не погоджуйтеся на списання в гривнях на чужому терміналі й не сподівайтеся, що 500-єврова купюра відкриє всі двері.

Якщо лишилися старі франки — перевірте, чи це банкноти після 1944 року, і вже тоді вирішуйте, чи варта каси в Брюсселі дорога. Якщо збираєтеся наступного місяця їсти вафлю на Гран-плас, просто візьміть робочий пластик і дрібні євро. Цього вистачить. А курс гривні до євро перед вильотом гляньте ще раз у день обміну: він не стоїть на місці, і в цьому немає ніякої зради, лише арифметика.