Дрон-камікадзе Шахед-136 став одним із символів сучасної війни. Його характерний гул у нічному небі України чули мільйони людей. За три з половиною роки масового застосування ці апарати перетворилися з відносно рідкісної зброї на щоденний інструмент терору. Питання вартості такого дрона хвилює не лише військових аналітиків, а й звичайних громадян, бо саме від ціни залежить масштаб атак.

Офіційних прайс-листів від виробника немає. Тому оцінки формуються на основі зломів електронної пошти іранських компаній, даних української розвідки, аналізів західних центрів і вивчення уламків. Цифри суттєво відрізняються залежно від того, чи йдеться про собівартість виробництва, чи про ціну продажу Росії.

Станом на середину 2026 року найбільш реалістичний діапазон собівартості російського серійного «Герані-2» (локалізованої версії Шахеда) становить 50–70 тисяч доларів. Раніше Іран продавав комплекти значно дорожче.

Як змінювалася ціна з 2022 по 2026 рік

У 2022 році, коли Росія тільки почала закуповувати Шахеди, експерти часто називали цифру 20–50 тисяч доларів. Вона виявилася заниженою. Згідно з документами, які оприлюднили хакери, Іран пропонував комплекти за 193 тисячі доларів при замовленні 6000 одиниць і майже 290 тисяч при меншій партії. Собівартість самого виробництва тоді оцінювали приблизно в 48,8 тисячі доларів.

Після запуску заводу в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані ситуація змінилася. Росія поступово замінила іранські комплектуючі на китайські та власні. За даними української розвідки, на які посилаються міжнародні медіа, до 2025 року собівартість впала приблизно до 70 тисяч доларів за одиницю. Деякі аналітики Центру стратегічних і міжнародних досліджень використовують у розрахунках консервативну оцінку в 35 тисяч доларів, але українські джерела вважають її занадто оптимістичною.

Найбільш підтверджена на сьогодні цифра — близько 70 тисяч доларів за один серійний «Герані-2» російського виробництва станом на 2025–2026 роки.

Що входить у вартість і чому вона коливається

Основні статті витрат — двигун, корпус, електроніка навігації та бойова частина. Двигун (часто китайська копія німецького або іранський) коштує від 10 до 20 тисяч доларів. Композитний корпус — ще 5–10 тисяч. Системи навігації з елементами захисту від РЕБ і китайські чипи додають значну частину вартості. Бойова частина вагою 40–50 кг (а в новіших модифікаціях і більше) також впливає на кінцеву цифру.

Росія постійно спрощує конструкцію. У деяких збитих зразках відсутні стартер і маховик двигуна, електроніка дешевша. Це дозволяє знижувати ціну, але погіршує надійність. Водночас з’являються дорожчі версії з турбореактивним двигуном (Герань-3 / аналог Шахед-238), які розвивають швидкість до 550–600 км/год. Їхня вартість суттєво вища.

Дані таблиці узагальнюють відкриті оцінки українських і західних джерел.

Масштаби виробництва і економіка атак

Завод в Алабузі став ключовим елементом російської дронової програми. У 2025 році він вийшов на рівень понад 5 тисяч одиниць на місяць. Українська розвідка повідомляла про плани виробити близько 40 тисяч ударних «Гераней» протягом 2025 року плюс десятки тисяч хибних цілей типу «Гербера».

Навіть при вартості 70 тисяч доларів за дрон Росія може дозволити собі запускати сотні апаратів за одну ніч. Один такий дрон коштує в десятки разів менше за крилату ракету «Калібр» чи «Іскандер». Саме ця різниця дозволяє противнику виснажувати українську протиповітряну оборону. Збиття Шахеда ракетою вартістю кілька сотень тисяч або мільйонів доларів економічно невигідне, тому ЗСУ активно розвивають дешевші засоби — мобільні групи з кулеметами, дронами-перехоплювачами та РЕБ.

У 2025 році українські Сили безпілотних систем публічно повідомляли про збиття Шахеда вартістю понад 150 тисяч доларів дроном вартістю близько 5 тисяч. Це яскравий приклад асиметричної відповіді.

Модифікації та їх вплив на ціну

Базовий поршневий Шахед-136 / Герань-2 залишається основним. Паралельно з’явилися версії з покращеною стійкістю до РЕБ, більшою бойовою частиною та кращою навігацією. Турбореактивні моделі дорожчі через двигун. Хибні цілі «Гербера» значно дешевші — їх собівартість оцінюють у межах 10 тисяч доларів і нижче. Вони створюють масу хибних відміток на радарах і змушують витрачати дорогі ракети.

Російські інженери також експериментують із матеріалами корпусу та китайською електронікою. Це дозволяє тримати ціну під контролем навіть при зростанні обсягів.

Чому точну цифру назвати складно

По-перше, собівартість і ціна для Міноборони РФ — різні речі. Завод може продавати апарати з націнкою. По-друге, у вартості можуть бути приховані витрати на логістику, навчання персоналу та модернізацію ліній. По-третє, різні партії мають різну комплектацію. Деякі дрони, збиті у 2025–2026 роках, містили дорожчі компоненти захисту від перешкод.

Українські аналітики та західні центри сходяться на тому, що навіть при ціні 50–70 тисяч доларів Шахед залишається одним із найдешевших засобів дальнього удару в арсеналі противника. Саме це робить його небезпечним у довгостроковій перспективі.

Розуміння реальної вартості цих дронів допомагає краще оцінювати економіку війни. Дешева масова зброя змінює правила гри і змушує шукати відповіді не лише в дорогих системах ППО, а й у масовому виробництві власних дешевих засобів перехоплення. Станом на літо 2026 року Шахед-136 і його російські клони продовжують залишатися одним із головних інструментів ударів по українській інфраструктурі, а їхня відносно низька собівартість — ключовим фактором, який дозволяє противнику підтримувати високий темп атак.